Батькам

Знайомство зі світом професій: як це робити батькам XXI століття

Як допомогти дитині обрати професію у світі, який занадто швидко змінюється

Проблема з вибором майбутнього фаху майже завжди “родом” із дитинства. 70 % випускників не знають, ким хочуть бути, навіть коли вже настав час визначатися з вишем. За них доводиться вирішувати батькам, або ж дитина подає документи «за компанію» з друзями. З решти 30 % юнаків і дівчат, які на час ЗНО нібито знали, чого хочуть, половина вирішує, що зробили неправильний вибір, уже на другому курсі.

Чому це так? Найчастіше, кажуть фахівці, причина в тому, що за шкільні роки дитина не змогла розібратися з власними здібностями та схильностями, тобто не знає сама, що може і що їй найбільш цікаво. Друга найпоширеніша причина — нерозуміння батьками тенденцій на ринку праці. Дорослі не усвідомлюють, скажімо, що та чи та колись престижна професія вже втрачає попит, а про існування багатьох сфер чи галузей, у яких потрібні здібності саме їхньої дитини і які могли б відповідати її схильностям, просто не знають.

Батьки нинішніх 1–4-класників теж думають про майбутнє своєї дитини. Вони побоюються, що в 11-му класі вона, як і в першому, не буде знати, чого хоче, і запитуватиме розгублено: «Що мені робити? Куди вступати? Ким бути?»

Упродовж шкільних років не агітуйте за конкретну професію, а виявляйте здібності та схильності

Продовжувати професійну династію не буде сенсу, якщо потреба в цій професії зникне. Ви не знаєте напевне, як зміниться ринок праці впродовж наступних 10 років. Провідні світові аналітики вважають, що розвиток штучного інтелекту “зітре” з лиця землі багато професій: і робітничих, і «розумових» (приміром, можуть зникнути адвокати, бухгалтери, аудитори, касири, водії тощо). А насправді просто невідомо, яких фахівців потребуватимуть «старі» й «новонароджені» сфери діяльності через десятиліття.

Тому найкращим вибором для батьків буде допомогти дитині за шкільні роки виявити всі її здібності та схильності, розвинути риси характеру, необхідні для успіху в усіх сферах життя. А вже в старших класах визначитися, які види діяльності їй вдаються, які з них подобаються найбільше і в яких сферах/галузях знадобляться.

Дрібка реалізму: як молодші школярі уявляють своє професійне майбутнє

Прийміть як аксіому: діти у віці до 11 років не здатні визначитися з майбутньою сферою діяльності. Молодші школярі просто фантазують про своє майбутнє на рівні «Є життя на Марсі, нема життя на Марсі». Щонайбільше, вони програють в уяві окремі примітні риси тієї чи тієї професії: продавець дає товар, відраховує здачу; героїчний пожежник рятує дітей і кошенят із вогню; у лікаря білий халат і стетоскоп тощо.

У дітей просто бракує знань, досвіду та уявлення про свої здібності чи схильності, аби сказати, приміром: «Мені більше подобається лікувати тварин, ніж аналізувати масиви даних». Ваше завдання — дати синові чи доньці змогу набути якнайбільше знань, вражень і досвіду, аби вони могли розпочати довгий шлях самопізнання. А для цього ви можете зробити таке.

Ознайомлюйте дитину з усіма професіями та видами діяльності, якими вона зацікавилася

Якщо можливо, знайомте школярика з людьми, які обрали ці професії. Акцентуйте не на зовнішніх атрибутах професії, не на галузі, а на видах діяльності. Продавець у крамниці модного одягу не просто стоїть за прилавком. Він щодня спілкується з багатьма людьми, допомагає їм зробити вибір товару. Він повинен вміти домовлятися, рекламувати ту чи ту річ, виявляти терпіння, швидко рахувати, красиво пакувати покупку тощо.

Дозволяйте дитині пробувати свої сили

Дитину зацікавило якесь заняття? Надайте їй можливість спробувати його, аби зрозуміти: сподобається чи ні? Що більше дитина знатиме сфер і видів діяльності, тим вищі в неї шанси знайти себе.

При цьому забивати її розклад гуртками та секціями необов’язково. Часом дитині достатньо відвідати пару пробних занять чи майстер-клас, щоби зробити висновок: хоче вона навчитися в цій сфері більше чи її інтерес вгамувався.

Давайте дитині право відмовлятися від нецікавої/неприємної діяльності - але не одразу

У деяких випадках дитині потрібно пів року чи більше, аби вирішити: підходить їй це заняття чи ні. Буває, треба перебороти перші труднощі та розчарування, побачити власний прогрес, щоби визначитися. Скажімо, школярик зацікавився водними видами спорту. Ви можете віддати його в басейн і домовитися так: якщо йому не сподобається, він має навчитися плавати, перш ніж відмовитися від тренувань. Якщо через шість місяців дитина виконала вашу умову, але втратила інтерес до занять у басейні — хай спробує себе в іншій сфері.

Обговорюйте професії — й уважно слухайте, що говорить дитина

Завжди вислуховуйте дитину до кінця, коли вона говорить, чи хотіла б отримати якийсь конкретний фах, чи ні — і чому саме «так» чи «ні». Іноді діти в такий спосіб озвучують існуючі проблеми із самооцінкою, сумніви в тому, що достатньо розумні, сміливі, наполегливі. Це хороша підказка для батьків — у чому слід допомогти синові чи доньці! Комплекси та безпідставні сумніви не мають стати приводом «звужувати обрії» дитини.

Забезпечуйте дітей джерелами інформації про професії

Дивіться разом фільми про та читайте книжки про людей різних професій. Обговорюйте побачене і прочитане. Грайте з дітьми в настільні ігри, пов’язані з професіями. Шукайте в Інтернеті пояснення, чим займаються представники тієї чи тієї професії з незрозумілою або незнайомою назвою. Читайте про тенденції ринку праці й більше розповідайте дитині про найактуальніші сфери діяльності, зважаючи на її здібності та інтереси.

Висловлюйте дитині вашу віру в те, що вона здатна навчитися чого завгодно

Усі нобелівські лауреати, зірки шоубізнесу, мільярдери та музиканти-віртуози колись були розгубленими й наївними дітьми! Тому завжди кажіть вашому сину чи доньці таке: «Я вірю, що ти зможеш стати тим, ким захочеш!»

У жодному разі не говоріть дитині: «Це не твоє!» Щодня ви самі бачите по телевізору або читаєте, як люди з тяжким ДЦП успішно долають марафони, а діти, яких вважали нездатними навчатися, успішно закінчують школи й виші. Ви знаєте навіть глухого композитора (підказка: його твір став гімном ЄС). Тож не прирікайте дитину на стовідсоткову поразку, відмовляючи її від спроби. А раптом вийде?

Не переконуйте дитину, що деякі сфери діяльності кращі за інші

Ви, певно, не хотіли б, щоби робота вашої дитини була пов’язана зі збиранням сміття… А якщо вона очолить бізнес із його збору, сортування й перероблення? І не лише добре зароблятиме на смітті, а й заслужить повагу громади за порятунок довкілля?

Жодна людина не знає всіх професій і в яких сферах людського життя знадобиться той чи той фах. Ви не можете передбачити, де саме знадобляться здібності та схильності вашої дитини, коли вона виросте.

Приміром, журналіст може працювати не лише в програмі новин на телеканалі чи в газеті. Для нього знайдеться робота на сайті великого агропідприємства, птахоферми чи заводу побутових електрогенераторів (до речі, заводам із перероблення сміття теж потрібні фахівці-медійники — у відділ зв’язків із громадськістю).

Тому не формуйте в дитини уявлення, що є погані та хороші сфери діяльності чи галузі. Є діяльність, яка допомагає людям чи довкіллю — і яка шкодить. Є законна та етична діяльність, і є така, що порушує закон.

Яка саме робота буде престижною через десять років, а яка втратить привабливість — покаже лише час. Тому хай у вашої дитини буде якнайбільше можливостей!

Виховує все: люди, речі, явища, але насамперед і найбільше – люди.
З них на першому місці – батьки і педагоги.
А.С.Макаренко

 Я закликаю батьків, що піклуються про майбутнє своїх дітей, почути те, що я пишу . Навіть якщо ви не згідні з моєю точкою зору, будь ласка, дотримуйтесь рекомендацій вкінці цього посту. Після того, як ви побачите позитивні зміни в житті вашої дитини, ви зрозумієте, чому я пишу те, що пишу!

Саме зараз в наших домівках розгортається мовчазна трагедія, яка зачіпає найдорожче, що у нас є: наших дітей!

Наші діти перебувають в жахливому емоційному стані!

Ба більше, за останні 15 років статистика психічних розладів у дітей жахає:

~ кожна п’ята дитина має розлади психіки;

~ поширеність синдрому дефіциту уваги зросла на 43%;

~ поширеність підліткової депресії зросла на 37%;

~ частота самогубств серед дітей 10-14 років зросла на 200%.

Що ще нам потрібно, щоб поглянути правді в очі?

Ні, відповідь не в поліпшенні діагностичних можливостей!

Ні, вони не народжуються такими!

Ні, це не вина школи і системи!

Так, якби боляче нам не було це визнавати, в багатьох випадках саме ми, батьки, повинні самі допомогти своїм дітям!

Що не так:

Сучасні діти позбавлені основ здорового дитинства, таких як:

Емоційно доступні батьки.

Чітко окреслені межі й настанови.

Обов’язки.

Збалансоване харчування і достатній сон.

Рух і свіже повітря.

Творчі ігри, спілкування, вільне проведення часу.

Замість цього діти мають:

Абстрактних батьків.

Батьків, які дозволяють дітям все.

Відчуття, що їм всі винні.

Незбалансоване харчування та недостатній сон.

Сидячий домашній спосіб життя.

Нескінченну стимуляцію, технічні забави, миттєве задоволення.

Хіба можна виховати здорове покоління в таких хворих умовах? Звичайно, ні!

Людську природу обдурити неможливо: без батьківського виховання не обійтися! Як ми бачимо, наслідки жахливі. За втрату нормального дитинства діти розплачуються втратою емоційного щастя.

Як це виправити?

Якщо ми хочемо, щоб наші діти виросли щасливими і здоровими, нам треба прокинутися і повернутися до основ. Ще не пізно! Я знаю це, тому що безліч людей з якими я спілкуюся під час роботи, бачать позитивні зміни в емоційному стані їх дітей протягом тижня (а в деяких випадках навіть днів) після реалізації цих рекомендацій:

Встановлюйте обмеження і пам’ятайте, що ви — батьки дитини, а не її друзі.

Забезпечте дітям те, що їм потрібно, а не те, що їм хочеться. Не бійтеся відмовляти дітям, якщо їх бажання розходяться з потребами.

Давайте здорову їжу та обмежуйте снеки.

Проводьте в день час на природі.

Щодня влаштовуйте сімейні вечори без електроніки.

Грайте в настільні ігри.

Щодня залучайте дитину до справ (складати білизну, прибирати іграшки, розвішувати білизну, розкладати пакети, накривати на стіл і т. д.).

Вкладайте дитину спати в один і той же час, не дозволяйте брати в ліжко гаджети.

Навчайте дітей відповідальності та незалежності. Не захищайте їх від дрібних невдач. Це вчить їх долати життєві перешкоди:

Не складайте і не носіть за дитиною портфель, не приносьте їй до школи їжу/домашню роботу, яку вона забула вдома, не очищуйте банан для 5-річної дитини. Навчайте їх самостійно робити все це.

Навчіться бути терплячими й дайте можливість вільно проводити час, щоб у дитини була можливість занудьгувати і проявити свої творчі пориви:

Не оточуйте дитину постійними розвагами.

Не підсовуйте техніку як ліки проти нудьги.

Не заохочуйте використання гаджетів за їжею, в машині, в ресторані, в магазині. Нехай мозок дитини вчиться самостійно розганяти «нудьгу».

Будьте емоційно доступними, вчіть дітей соціальних навичок:

Не відволікайтеся на телефон, спілкуючись з дитиною.

Навчіть дитину справлятися зі злістю та роздратуванням.

Навчіть дитину вітатися, поступатися, ділитися, співчувати, гарно поводитися за столом і в розмові.

Підтримуйте емоційний зв’язок: посміхайтеся, цілуйте, лоскочіть дитину, читайте їй, танцюйте, стрибайте й повзайте з нею разом!

Ми повинні змінити своїх дітей, інакше отримаємо ціле покоління на пігулках! Ще не пізно, але часу залишається все менше…

P.S. Взято з інтернету, автор невідомий ….

Проблема як ніколи актуальна. Зараз ми вже маємо серйозні наслідки. Часу все менше - бо діти швидко виростають. Проте за таких умов, вони залишаються дуже інфантильними.

Дорослі, не обкрадайте своїх дітей!!! Тепло, ласка, щирі позитивні емоції, тепле відверте спілкування, обіймашки... + чітко окреслені рамки, правила поведінки та межі відповідальності дитини відповідно до її віку.

УВАГА!!!

Не підбираємо і не копаємо на вулиці нічого! Цигаркові пачки, незрозумілі циліндрики з дротами і без, флешки, плеєри, телефони та інше. Особливо, цю гидоту! Це ПФМ-1 "Пелюсток". Їх можуть скидати з безпілотників у двори, паркові зони тощо. Слідкуйте за дітьми! БУДЬТЕ ПИЛЬНІ!

Діти в Інтернеті: як забезпечити їх безпеку

Коли ваша дитина була ще маленькою, ви вчили її елементарних правил безпеки: дивитися по боках, перш ніж переходити дорогу, не розмовляти з незнайомцями, не торкатися гарячої плити тощо. Тепер, коли вона стала підлітком, ви, як і раніше, дбаєте про її безпеку. Але тепер ви звертаєте увагу на інші речі. Наприклад, якщо вона проводить багато часу в Інтернеті, ви можете навчити її, як уникнути небезпек у мережі. І в цьому вам допоможуть наступні поради.

1. Не допускайте випадків шахрайства в Інтернеті

Ви можете подумати, що ваші діти ще надто маленькі, щоб стати жертвами кіберзлочинців. Але, як стверджують експерти з кібербезпеки, інтернет-шахраї хочуть, щоб ви думали саме так. Часто крадіжки персональних даних, реквізитів банківських карт тощо відбуваються саме з акаунтів дітей і підлітків.

Поясніть дітям, наскільки важливо зберігати конфіденційність персональних даних в Інтернеті. Скажіть дитині, що, якщо для реєстрації в онлайн-грі або в соціальній мережі потрібно ввести ім'я, адресу або будь-які інші персональні дані, вона повинна повідомити про це вам. Також встановіть на комп'ютер сучасний антивірус - це захистить персональні дані, які зберігаються на комп'ютері.

2. Уникайте випадків кібербулінгу

Експерти стверджують, що кібербулінг (або залякування в Інтернеті) - це найпоширеніша загроза, з якою діти стикаються у мережі. Діти й підлітки, над якими знущаються в Інтернеті, часто відчувають себе пригніченими, тривожними та ізольованими від суспільства. На щастя, існують різні додатки для електронної пошти і месенджерів (такі як Block Sender тощо), які блокують небажані повідомлення від людей, з якими ви або ваша дитина не хоче листуватися.

Додаток також можна налаштувати на блокування повідомлень або листів, які містять певні слова або фрази. Таким чином, якщо хтось захоче залякати вашу дитину, надсилаючи їй повідомлення, дитина їх просто не побачить.

Окрім того, додаток дозволяє блокувати листи і повідомлення, які приходять з певних ІP-адрес. Це може принести користь, тому що, якщо агресор не отримує ніякої реакції від своєї жертви, він може повторити спробу з іншого акаунта або адреси електронної пошти.

3. Не допускайте випадкового завантаження вірусів

Діти й підлітки іноді бувають надто наївними. Вони переходять за рекламними посиланнями, що пропонують безкоштовно скачати гру або отримати грошовий приз. Якщо ваша дитина бездумно натискає такі посилання, нагадайте їй приказку про те, що безкоштовний сир буває тільки у мишоловці.

Якщо дитина ще маленька, щоб це зрозуміти, привчіть її питати вашого дозволу, перш ніж натискати на посилання. Поясніть, що це може призвести до зараження комп'ютера вірусами і шкідливими програмами. Вони можуть вивести комп'ютер з ладу. Якщо дитина зрозуміє, що через свої дії і вона, і вся сім'я може залишитися без комп'ютера, вона буде більш обачливо поводитися в Інтернеті.

4. Не піддавайтеся спокусам

Інтернет - хороше джерело інформації й розваг. Але у нього є й темний бік. Щоб підліток не заходив на сайти сумнівного змісту, експерти радять поставити комп'ютер у кімнаті, у якій часто хтось знаходиться. Встановіть на комп'ютер програми батьківського контролю і блокіратори, щоб бути впевненими у тому, що дитина не відвідує сумнівні сайти. Розкажіть дитині про те, що можна і що не можна робити в Інтернеті. Разом з нею обговоріть правила поведінки у мережі і домовтеся, що дитина буде їх виконувати.

Дотримуйтесь цих чотирьох порад - і ви зможете навчити дитину більш обачно поводитися в Інтернеті.

Шкільний булінг. Що це?  https://docs.google.com/presentation/d/1gyxKXzcKfzVLalZCln6M_EmiGvLAOI7N/edit#slide=id.p26

Батькам про інтернет https://docs.google.com/document/d/0B1Yfd9-zWUCFYnQtQTN4SW43aHM/edit

Кібербулінг та дорослий контент: як вберегти дитину

Дітям необхідно відчувати себе самостійними та незалежними, особливо у користуванні Інтернетом. Завдяки цьому вони розвиваються і відкривають нові можливості, та іноді їх можуть спіткати не дуже приємні сторони віртуального світу. Такі, як кібербулінг та «дорослий» контент. 

Раніше хуліганів можна було зустріти на вулиці або в школі, та зараз вони частково перейшли в Інтернет. Цифрові технології відкрили багато нових можливостей, на жаль, для шахраїв також. У результаті цього і виник кібербулінг.

Якщо не вдаватися у деталі й складні терміни, кібербулінг — переслідування повідомленнями в Інтернеті, що містять образи, погрози та агресію; це підлітковий віртуальний терор, напад із метою завдати психологічної шкоди. Простіше кажучи — сучасний цифровий аналог дитячого знущання. Останнім часом основною платформою для кібербулінгу стали соціальні мережі. 

Замість того, щоб поставити підніжку, пишуть агресивну SMS; замість стусана залякують у соцмережі; замість насмішок і образ розповсюджують конфіденційні дані про дитину, створюють фальшиві профілі на різноманітних сайтах, тероризують нічними дзвінками тощо. Проблема у тому, що ви не можете піти до директора школи й попросити вжити заходів щодо хуліганів — в Інтернеті інші правила.

Здавалося би, що тут такого — ну заважатимуть дитині спокійно сидіти в чаті чи гратися в онлайн-гру, але це все може привести до серйозних наслідків. Завдання батьків — вберегти дитину від подібного, або, якщо вже таке трапилося, мінімізувати моральну шкоду.

Варто дотримуватися кількох простих правил:

— Поясніть дитині, що таке кібербулінг.

— Навчіть дитину дотримуватися правил безпеки в Інтернеті: обирати складні паролі й регулярно їх міняти, помірковано обирати коло спілкування у мережі, обирати надійні сайти та сервіси для користування.

— Регулярно перевіряйте, чим займається дитина в Інтернеті (проте поважайте її особистий простір), які сайти відвідує, з ким спілкується. Таким чином, ви зможете запобігти кібербулінгу.

— Якщо вберегти від проблеми не вдалося, потрібно потурбуватися про те, аби мінімізувати моральну шкоду — підтримайте дитину, заспокойте, поясніть, що трагедії не сталося. Ну й, звісно, повідомте адміністрацію сайту (чату, ігрового серверу тощо) про випадок кібербулінгу, адже це їхній обов’язок слідкувати за тим, щоб такого не траплялося

Всі прекрасно знають, що заборонений плід — дуже солодкий. І «найсолодшим» таким плодом Інтернету є «дорослий» контент. Спокуси клікнути й подивитися відео відповідного характеру переслідують користувача постійно. І може статися так, що спокуса візьме гору саме над вашою дитиною. Цього можна й треба уникати, адже споглядання сцен сексуального чи насильницького характеру може завдати психіці дитини великої шкоди. Що можуть зробити відповідальні батьки?

• Встановіть програмне забезпечення, яке блокуватиме доступ до подібних матеріалів.

• У жодному разі не погрожуйте покаранням дитині за відвідування небажаних сайтів — поясніть, чому це неприйнятно, чому це вас засмутить і чому так робити не варто

• Збережіть довіру дитини — наголосіть на тому, що не зайве порадитися з вами щодо того, які сайти варто відвідувати, а які ні. Аргументуйте свою позицію.

• Якщо ж запобігти не вдалося, не сваріть і не карайте дитину (це може лише посилити потяг до подібних матеріалів) — у дружній і доброзичливій розмові поясніть, що ці матеріали не несуть нічого хорошого насправді, що на таких сайтах можна стати жертвою вірусного програмного забезпечення, яке може пошкодити комп’ютер, що час в Інтернеті можна провести зі значно більшою користю.

• Якщо ваша дитина активно користується мобільним інтернетом, що контролювати практично неможливо, тоді варто задуматись над встановленням спеціальної програми. Одна з них — це послуга «Батьківський контроль» від Kyivstar, яка відкриває доступ тільки до обмеженого переліку безпечних та корисних сайтів для дітей. Можете бути певні — серфінг дитини буде безпечним!

Співпрацюйте з вашою дитиною, не будьте суворим наглядачем, і тоді ви не лише збережете довіру, але й убезпечите дитину від негативу в мережі. Розкажіть дітям про безпеку в Інтернеті!

Як убезпечити свою дитину в Інтернеті: технічні засоби

Дуже просте правило — навчити чомусь можна лише тоді, коли ти сам розумієшся у питанні. Так, відсутність комп’ютерної обізнаності у батьків у більшості випадків є основною причиною зниження онлайн-безпеки дітей.

Безпека вашої дитини в Інтернеті починається саме з вас. Адже від вашої обізнаності й комп’ютерної грамотності, у першу чергу, залежить, наскільки безпечним для дитини буде віртуальний світ. Що треба робити?

— Слідкуйте, аби на комп’ютері не було небажаної для дитини інформації.

— Регулярно переглядайте електронну скриньку, не залишайте у відкритому доступі документи й файли «для дорослих».

— Налаштуйте запаролений вхід до комп’ютера для різних користувачів.

— Очищуйте історію браузера від слідів перебування на небажаних для дитини сайтах; своєчасно видаляйте матеріали небажаного змісту, аби виключити можливість їх перегляду неповнолітніми.

— Перевіряйте історію браузера, щоб розуміти, якими сайтами та сервісами користається дитина.

— Не забувайте про те, що заборонені ресурси можуть завантажуватися автоматично під час відвідування сайтів з контентом, який не містить небезпеки для дітей. Тож не варто одразу сварити дитину за відвідування сайтів із небажаним контентом — вона могла бути абсолютно до цього не причетною.

Необхідно також навчитися правильно підбирати програмне забезпечення для захисту дитини від інформаційних загроз.

Антивіруси. Антивірусне програмне забезпечення захищає комп’ютер від шкідливих програм, діяльності хакерів, спаму, шпигунського ПЗ і т.д. Важливо: антивіруси потрібно регулярно оновлювати, аби забезпечити максимальний захист. 

Приклади антивірусів: 

— Kaspersky Internet Security. Окрім основних функцій захисту, надає можливість створити окремий профіль для дитини з бажаними параметрами та обмеженнями.

— Panda Internet Security 2009. Запобігає доступу до небажаного контенту в Інтернеті.

— ESET Smarty Security 4. Дає можливість налагодити персональний брандмауер.

Батьківський контроль для ПК. Такі програми працюють за принципом «чорного» або «білого» списків. Хоча «чорні списки» постійно оновлюються, проте далеко не завжди небажані сайти вчасно відстежуються. «Білі списки» включають сайти, рекомендовані для дітей, в чому й полягає їхня перевага.

Також варто взяти до уваги безпечні для дітей пошукові системи: gogul.tv, search.icensor.ru, quinturakids.com

Користуючись наведеними вище порадами, ви зможете бути спокійними за вашу дитину — користування Інтернету буде не лише цікавим і корисним, але й безпечним.

 Сімейне виховання  https://docs.google.com/presentation/d/0B1Yfd9-zWUCFV2RibWcyb1ZjNEU/edit#slide=id.p12

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

Хочемо нагадати Вам, що такі чарівні слова як «ДОБРИЙ ДЕНЬ», «БУДЬ ЛАСКА», «ДЯКУЮ», «ВИБАЧТЕ» діти вперше чують і вивчають вдома. Саме вдома діти вчаться бути чемними, чесними, пунктуальними і старанними, добре ставитися до друзів, поважати старших та учителів.

Також вдома вони вчаться бути акуратними, не говорити з повним ротом їжі, кидати сміття у смітник, бути організованими, доглядати за своїми речами і не чіпати чужі.

А в школі, ми учителі, вчимо їх мови, математики, історії, образотворчого мистецтва, природи, географії, фізики, хімії тощо.

Батьківське виховання ми лише закріплюємо, але ні в якому разі не замінюємо!

Батьки здобувачів освіти мають право:

• захищати відповідно до законодавства права та законні інтереси здобувачів освіти;
• звертатися до закладів освіти, органів управління освітою з питань освіти;
• обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття дітьми відповідної освіти;
• брати участь у громадському самоврядуванні закладу освіти, зокрема обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування закладу освіти;
• завчасно отримувати інформацію про всі заплановані у закладі освіти та позапланові педагогічні, психологічні, медичні, соціологічні заходи, дослідження, обстеження, педагогічні експерименти та надавати згоду на участь у них дитини;
• брати участь у розробленні індивідуальної програми розвитку дитини та/або індивідуального навчального плану;
• отримувати інформацію про діяльність закладу освіти, у тому числі щодо надання соціальних та психолого-педагогічних послуг особам, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування), про результати навчання своїх дітей (дітей, законними представниками яких вони є) і результати оцінювання якості освіти у закладі освіти та його освітньої діяльності;
• подавати керівництву або засновнику закладу освіти заяву про випадки булінгу (цькування) стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу;
• вимагати повного та неупередженого розслідування випадків булінгу (цькування) стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу.

Батьки здобувачів освіти зобов’язані:

• виховувати у дітей повагу до гідності, прав, свобод і законних інтересів людини, законів та етичних норм, відповідальне ставлення до власного здоров’я, здоров’я оточуючих і довкілля;
• сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання;
• поважати гідність, права, свободи і законні інтереси дитини та інших учасників освітнього процесу;
• дбати про фізичне і психічне здоров’я дитини, сприяти розвитку її здібностей, формувати навички здорового способу життя;
• формувати у дитини культуру діалогу, культуру життя у взаєморозумінні, мирі та злагоді між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами, представниками різних політичних і релігійних поглядів та культурних традицій, різного соціального походження, сімейного та майнового стану;
• настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства;
• формувати у дітей усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України;
• виховувати у дитини повагу до державної мови та державних символів України, національних, історичних, культурних цінностей України, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання України;
• дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за наявності);
• сприяти керівництву закладу освіти у проведенні розслідування щодо випадків булінгу (цькування);
• виконувати рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти.

Рекомендації з протидії коронавірусу
https://redcross.org.ua/covid19/

Шановні батьки! Вітаю Вас з початком навчального року! 

Шановні батьки! Під час карантину допомагайте своїм дітям виконувати завдання!!!

Права та обов'язки батьків

Адміністративна відповідальність батьків Адміністративна відповідальність батьків встановлена, виходячи із вимог КпАП, за ухилення від виконання своїх обов’язків: ·          Ст.184 ч.1 – за систематичне ухилення від виконання обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей (за наявності підтверджуючих документів) ·         Ст.184 ч.2 – передбачена відповідальність за ті ж дії, які вчинені повторно протягом року після накладання адміністративного стягнення відповідно до першої частини цієї статті (за наявності підтверджуючих документів); ·         Ст.184 ч.3  – за вчинення неповнолітнім у віці від 14 до 16 років правопорушення, яке передбачає відповідальність згідно з Кодексом про адміністративні правопорушення; ·         Ст.184 ч.4 – до неповнолітніх, які відповідно до ст.22 Кримінального Кодексу не є суб’єктами злочину і не можуть нести кримінальну відповідальність, застосовують примусові заходи виховного характеру, які передбачені ст.105 ККУ, а батьки несуть адміністративну відповідальність. Кримінальна відповідальність батьків У ст. 52 Конституції України сказано, що будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом. У ККУ передбачено покарання (ст.304): обмеження або позбавлення волі на строк до 5 років за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, пияцтво, заняття жебрацтвом, азартними іграми. У ст. 303 ККУ (проституція або примушування та втягнення до занять проституцією) в ч. 3 сказано: дії, вчинені щодо неповнолітнього організованою групою, караються позбавленням волі на строк від 3 до 5 років. У ст.307 (309) ККУ «незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогія» сказано, що  такі дії із залученням неповнолітнього караються позбавленням волі на строк від 5 до 10 (12) років. Стаття 324 ККУ охороняє здоров'я неповнолітніх. Схилення неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів, що не є наркотичними або психотропними, карається обмеженням волі на строк до 3 років.

Бити чи не бити? Ось питання!

Різки в минулому. Це добре. Але руки у батьків залишилися. Як зручно ними давати ляпаса. І голос у дорослих гучний. Як вони іноді кричать. Та хіба це виховання?
„Фізичне покарання для дитини – найжахливіша та найпринизливіша екзекуція”.( Б. Кононов).

У дитинстві людина абсолютно залежна. Вона нічого не може вибирати. Батьки, помешкання, дитячий садок, школа – усе вирішується без участі дитини або навіть супроти її бажанням. Малюк безсилий змінити поведінку дорослих.

„Цілком правильно. Так і має бути” ,- скаже більшість мам і тат. Адже певні вчинки дітей викликають у нас не зовсім позитивні емоції. Важко уявити матусю з посмішкою на обличчі, коли дитини ретельно обстежує її косметику, грюкає по корпусу телевізора або натхненно ріже ножицями нову скатертину.

Нерідко вгамувати запал бешкетника допомагає тільки підвищення голосу. Якщо Ви поспішаєте і вдесяте нагадуєте дитині одягнутися, а вона в цей момент перебуває в стані замріяності, то тільки крик допоможе їй отямитися. У даному випадку нічого крамольного у такому вихованні немає. Психологи стверджують, що не кричить той, хто байдужий.

Інша річ, якщо Ви кричите постійно і діти вже не сприймають спокійної інтонації. Просто вони думають. Що такі взаємовідносини є нормальними. Тому не дивуйтеся, що тільки після того, як Ви гаркнете, починається процес підготовки до уроків чи прибирання кімнати. А в подальшому дітки підростуть і самі почнуть „гавкати” на Вас. Що тоді їм скажете? Ремінь уже не допоможе. Отже, ми підвищуємо голос, кричимо. Це ще зрозуміти можна. А як у випадку більш суворого покарання – лупцювання? Бити чи не бити? Адже не секрет, що батьки б’ють дітей по обличчю, голові, ставлять у кут на декілька годин або навколішки на гречку. Б’ють за погану поведінку, оцінку, знищений одяг...

Принцип суворості у вихованні дитини є ідеологічним виправданням жорстокості. Адже кордон між суворістю і жорстокістю дуже розмитий. Майже постійно в силу вступає логіка самовиправдання:”Я суворий, тому що бажаю дитині тільки добра”. Безумовно, що і це має право на існування. Інакше діти не слухатимуться. Але насправді дорослі частенько карають доньку чи сина, потребують розрядки власної агресії. Б’ють задля самоствердження.” Я тобі слово, а ти мені два?!” зараз тобі покажу, що таке не поважати батьків”. Свою силу й авторитетність не слід демонструвати методом побоїв. Дитина і так знає, що Ви фізично сильніші. Інколи дорослі прагнуть програмувати дитячу поведінку настільки жорстко, що завжди знайдеться причина невдоволення. У Вас був тяжкий робочий день, непорозуміння з дружиною і таке інше. А тут ще дитина принесла чергову двійку. І в хід ідуть кулаки чи ремінь. Проте дитина не завжди розуміє, що стало причиною Вашого гніву: двійка чи те, щось інше? А образа на батьків гарантована.

Існує категорія мамусь і татусів, які застосовують силу у вихованні з честолюбства. Дитина повинна бути зразковою. На думку дорослих, вона погана, і її слід перевиховувати. А як ? Щоби зрозуміти поведінку дитини потрібні час і увага, елементарне терпіння. А цього так не вистачає. Тому значно легше застосовувати пасок.

Батьки можуть бити свою дитину від страху. Так, не дивуйтеся, Раптом вередливий карапуз виросте впертим егоїстом. А якщо не карати брехунця, то з нього вийде справжній брехун? Це типова помилка. Здебільшого діти не обманюють . а фантазують. А зрештою, краще простежте за собою: чи завжди Ви кажете правду ? Напевно ні. Не раз дитина чує, як батько говорить матері, щоби та сказала гостеві, що його нема вдома. А він просто не бажає спілкуватися чи йому ліньки встати з канапи. От дитина і робить висновки. І чому це їм можна обманювати, а мені ні ? Упертість дуже часто переростає у ваду, тому що дитину б’ють. А говорить неправду. Бо боїться бути покараною. Чи потрібно взагалі викреслити суворість із процесу виховання ?Ні. Інакше це буде потакання вередуванням дитини. Не можна виправдати жорстокість у людських стосунках. У той же час не обов’язково себе мордувати. Якщо Ви вдарили дитину. Малюки вміють прощати. Вони відчувають коли Ви перелякалися, перестали володіти собою. Але відлупцювавши своє чадо. Ви не навчите його розсудливості та стриманості. Якщо почуваєтеся винними за те, що вдарили дитину. Попросіть у неї пробачення. Не бійтеся втратити авторитет.

Намагаючись викликати у дитини почуття провини, не слід використовувати фальш. Ваші істерики і демонстративне відраховування валер’янки не допоможуть. До речі, ніщо так не нервує дитину, як не передбачувана реакція батьків на її вчинки. Навіть до суворих батьків маля може прилаштуватися. Знаючи їх вимоги, а ось від непослідовних – порятунку немає.

Стратегія любові – найкраща. Вона робить покарання зайвими. Оптимальний варіант виховання – частіше спілкуватися з дітьми, просто бути з ними. Тому що педантичні батьки , які не схильні навіть до маленької поблажливості. Створюють прірву у стосунках із дітьми. „ Правильне” виховання, можливо. І вишколить дитину. Але позбавить її атмосфери родинного затишку.

7 відмінностей між мудрим і звичайним батьком:

1. Звичайний батько проводить весь час з дитиною, залишаючи своє хобі і інтереси в тіні. Мудрий батько піклується і про себе. Цьому він і навчає дітей.

2. Звичайний батько цілими вечорами робить шкільні завдання. Мудрий батько вважає, що дитина повинна сама відповідати за них. Якщо щось не виходить, тоді батько приходить на допомогу.

3. Багато батьків намагаються спокутувати провину, купуючи дитині подарунки. Мудрий батько видає чаду гроші на дрібні витрати. Дитина повинна сама вчитися розподіляти гроші і відкладати їх на придбання іграшок. Батькові слід контролювати цей процес і навчати дитину.

4. Часто мами і тата не хочуть розбиратися в причині поганої поведінки дитини. Їм хочеться швидше втихомирити її. Мудрий батько розбирається в причині і намагається допомогти у вирішенні проблеми.

5. Звичайний батько хоче виростити в першу чергу успішну людину. Мудрий перш за все намагається побудувати теплі і близькі стосунки з дитиною.

6. Звичайний батько береже свою дитину від різних проблем, роблячи іноді те, про що його не просять. Мудрі мами і тата в допустимих випадках дозволяють дитині робити помилки. Після допомагають дитині зробити із ситуації висновки.

КАРТА СІМ’Ї

1.ПІБ батьків.

2.Тип сем’ї (повна, неповна, «материнська», багатодітна, опікуни і т.ін.).

3.Вік батьків.

5. Освіта (вища в обох батьків, вища в одного, середня в обох, середня в одного, батьки не мають середньої освіти) та соціальне становище батьків.

6. Уклад сімейного життя(благополучний, неблагополучний). Рівень вираженності аморальних проявів у сім’ї:

- сім’я веде здоровий спосіб життя;

- один із батьків схильний до пияцтва, сварок;

- у батьків епізодичні запої, сімейні сварки;

- часті запої, бійки, аморальна поведінка батьків;

- щоденні прояви аморальності, алкоголізм  батьків.

7. Характер емоційних стосунків у сім’ї:

- атмосфера дружби, взаєморозуміння і підтримки;

- стосунки рівні, але без емоційної близькості;

- епізодично виникаючі конфлікти; відчуженість;

- емоційно-холодні, відчуджені стосунки;

- напружено-конфліктні стосунки.

8. Рівеь вираженості асоціальних поглядів, переконань у сім’ї:

- сім’я характеризується розумною сукупністю духовних и матеріальних потреб;

- духовні потреби недооцінюються;

- для сім’ї характерна духовна, ідейна індиферентність;

- у сім’ї допускаються будь які чинники досягнення власних цілей.

9. Склад сім’ї (які проживають разом).

10. Житлові умови (нормальні – благоустроєна квартира, власний будинок, неблагоустроєна квартира, комната в гуртожитку, інше). Із чого складається дохід сім’ї (присадибна ділянка, власне господарство, заняття ремеслами, заробітна плата, і т.ін.).

11. Хоббі батьків.

12. Конкретна допомога батьків школі, проблемні сім’ї.

Пам’ятки, анкети і тести для батьків

Тест 1. "Добра мати... добрий батько... "

Варіанти відповідей: "так", "ні", "не знаю".1. На деякі вчинки дитини ви часто реагуєте "вибухом", а потім шкодуєте про це?
2. Деколи ви вдаєтеся по допомогу або порад інших осіб, коли не знаєте, як реагувати на поведінку вашої дитини?
3. Ваша інтуїція і досвід – кращі порадники у вихованні дитини.
4. Деколи вам трапляється довіряти дитині секрет, який нікому іншому не розказали б.
5. Вас ображає негативна думка інших людей про вашу дитину?
6. Вам траплялося просити у дитини вибачення за свою поведінку?
7. Чи вважаєте ви, що дитина не повинна мати секретів від своїх батьків?
8. Помічаєте ви між своїм характером і характером дитини різницю, яка іноді приємно дивує вас?
9. Ви надто сильно переживаєте неприємності або невдачі вашої дитини.
10. Чи можете утриматися від купівлі цікавої іграшки для дитини (навіть, якщо маєте гроші) тому, що знаєте: вдома їх є багато?
11. Ви знаєте, що до певного віку кращий виховний аргумент для дитини — фізичне покарання (пасок).
12. Ваша дитина саме така, про яку ви мрієте.
13. Ваша дитина завдає вам більше турбот, аніж радощів.
14. Чи здається вам, що ваша дитина навчає вас по-новому думати, поводитися?
15. Чи бувають у вас прикрощі з вашою дитиною?

Обробка результатів: за кожну відповідь "так" на запитання 2,4, 6, 8, 10, 12,14 і за кожну відповідь "ні" на запитання 1, З, 5, 7, 9, 11, 13 і 15 нарахуйте собі по 10 балів, за кожну відповідь "не знаю" на будь-яке запитання — по 5 балів. Підрахуйте загальну суму.
100-150 балів. У вас великі здібності до правильного розуміння своєї дитини. Ваші судження і погляди — добрі союзники у розв'язанні різних виховних проблем. Якщо й на практиці ваша поведінка відкрита, сповнена терплячості, вас можна визнати за приклад для наслідування. До ідеалу вам не вистачає одного невеличкого кроку. Ним може стати думка вашої дитини. Ризикніть, спробуйте її з'ясувати.
50-99 балів. Ви — на правильному шляху до кращого розуміння власної дитини. Свої тимчасові труднощі або проблеми з дитиною ви маєте розв'язати, починаючи з себе. І не намагайтеся виправдовуватися браком часу або характером вашої дитини. Є кілька проблем, на які ви маєте реальний вплив, а тому спробуйте це використати. Не забувайте, що розуміти — не завжди приймати. Не лише дитину, а й власну особистість.
0-49  балів. Здається, можна більше співчувати вашій дитині, аніж вам, оскільки її мати не стала другом і провідником на важкому шляху здобуття життєвого досвіду. Але ще не все втрачено. Якщо ви й справді хочете щось зробити для своєї дитини, спробуйте інакше. Можливо, ви знайдете когось, хто вам у цьому допоможе своєчасними порадами. Це нелегко, зате у майбутньому обернеться вдячністю і щасливим життям вашої дити

Тест 2: «Які ви батьки?»Позначте фрази, які часто використовуєте, спілкуючись з дитиною.1. Скільки разів тобі повторювати!
2. Порадь, будь ласка, як мені вчинити у даній ситуації...
3. Не знаю, що б я без тебе робила
4. І в кого ти такий удався?!
5. Які у тебе чудові друзі!
6. Ну на кого ти схожий?!
7. Ти моя опора і помічник!
8. Ну що за друзі в тебе?!
9. Про що ти тільки думаєш?
10. Який ти в мене розумний!
11. А ти як вважаєш?
12. У всіх діти як діти, а ти...
13. Який ти у мене кмітливий!

Відповіді 1, 2, 4, 6, 8, 9, 12 — 2 бали;
3, 5,7, 10, 11, 13  -   1 бал.
Підрахуйте кількість одержаних балів.
7—8 балів Ви живете з дитиною душа в душу. Вона щиро любить і поважає Вас. Ваші стосунки благотворно впливають на становлення її особистості.
10—9 балів Ви непослідовні у взаєминах з дитиною.Вона поважає Вас, хоча і не завжди з Вами відверта.На її розвиток впливають здебільшого випадкові обставини.
10—12 балів Вам необхідно уважно ставитися до дитини. Розвиток дитини залежить більше від випадковості, ніж од Вас.
13—14 балів Ви й самі відчуваєте, що дієте неправильно. Між Вами і дитиною існує недовір'я. Постарайтеся приділити дитині більше уваги, враховувати її запити та інтереси.