Говоримо правильно

Знайомтеся: це язичок Лепетун і мешкає він на сайті "Мова - ДНК нації". Разом із ним дуже легко вивчити українську мову: пригадати основні правила правопису, дізнатися нові фразеологізми й синоніми, правильно наголошувати слова й позбутися росіянізмів. Для цього у Лепетуна є низка можливостей: безліч ілюстрацій зі стислими правилами, цікаві вправи й корисні статті.
Реєструйтесь на сайті, проходьте завдання і отримуйте смаколики.
У розділі "Антисуржик" ви навчитеся правильно говорити українською і уникати суржикових слів.
Розділ "Синоніми" порадує різноманіттям близьких за значенням слів, а в "Паронімах" ви навчитеся розрізняти близькі за звучанням слова.
Такий складний цей наголос: часом буває важко запам'ятати, де ж його поставити. ФольгА чи фОльга, фАртух чи фартУх? Завітай у "Наголоси" - і ти вже ніколи не робитимеш помилок.
Не знаєш значення фразеологізму? Тоді тобі до розділу "Фразеологізми". Ти переконаєшся, що фразеологізми - справжні перлини української мови.
У розділі "Орфографія" Лепетун розкаже, як правильно писати слова

Готуємось до уроку

Пам'ятка

"Як підготуватися до написання твору-роздуму про героя"

1. Твір має складатися з трьох частин:
- вступу;
- основної частини;
- висновків.
2. Вступ може складатися з 2-3 речень, які б підводили до основної частини. Це можуть бути речення про письменника, його твори, про твої уподобання.
Приклад: Казки відомого данського письменника Ганса Крістіана Андерсена зачаровують і дорослих, і дітей…
3. Основна частина – найбільша за розмірами. В ній розкривається тема твору.
В основній частині викладай свої думки та обов’язково аргументуй їх. Намагайся уникати простого переказу епізодів твору. Свої думки можеш підтверджувати цитатами.
4. Висновки (2-3 речення). У завершальній частині твору зроби емоційний обгрунтований висновок щодо твого ставлення до героя, про якого пишеш.
5. Спочатку напиши твір на чернетці.
6. Використовуй тільки ті слова, значення яких ти знаєш. Уникай повторення одних і тих самих слів.
7. Прочитай написане, перевір зміст, послідовність викладу, грамотність, використання розділових знаків.
8. Перепиши роботу начисто (якщо це домашній твір).
9. Перевір написане, пильнуючи описки та пропуски літер.
10. Обсяг твору – 0, 5-1 сторінка учнівського зошита.

Пам’ятка “Як скласти анотацію”

Анотація (анонс) - (лат. annotatio — зауваження, помітка) — короткий виклад змісту книги, статті, розробки, звіту тощо.

В анотації до наукових видань наводяться найважливіші питання роботи, викладається зміст, дається оцінка. Анотація допомагає під час вибору й вивчення літератури з будь-якого питання, скорочує час на ознайомлення із змістом праці.

Назва твору мистецтва.

2. Надайте основні відомості про автора.

3. Дайте стислу характеристику, визначте тему.

4. Зробіть перелік основних розділів чи питань (проблем), що висвітлюються в творі.

5. Критично оцініть зміст, проблематику та образи.

6. Укажіть, на якого читача розрахована книга (на якого глядача – фільм, картина тощо).

Пам’ятка “Як писати рецензію”

Рецензія - відгук, розбір та оцінка художнього (літературного, театрального, музичного, кінематографічного та ін.), наукового або науково-популярного твору; жанр літературної критики та газетно-журнальної публіцистики.

1. Прочитайте твір (перегляньте кінофільм, відвідайте виставу…), на який будете писати рецензію.

2. Визначте теми, що розвиває автор твору, який ви рецензуєте.

3. Прокоментуйте назву твору. Чи відображуються в ній тема або ідея твору? Чи використані прийоми створення образності?

4. Висловіть свою думку про зміст твору, проблеми, які порушує автор, про ідею твору.

5. Напишіть, чи вважаєте ви проблеми, про які пише автор, актуальними в наш час; чи поділяєте ви точку зору автора на ці проблеми.

6. Розкажіть, в чому збігається чи не збігається ваше сприйняття предмета мовлення з авторським.

7. Відзначте мовленнєві засоби, які складають своєрідність стилю автора.

Пам’ятка “Як складати інтерв’ю”

1. Визначте тему інтерв’ю.

Якщо опитуваний - письменник, це можуть бути факти з біографії, питання про творчість, проблематику творів. Якщо це літературний герой, це можуть бути факти з його життя тощо.

2. З якою метою ви його проводите?

Cкладіть та запишіть запитання, що вас цікавлять

3. Зберіть матеріал для відповідей на запитання.

Для цього необхідно уважно прочитати довідкову літературу або перечитати художній твір. Відповіді необхідно створювати за достовірними джерелами, в них не повинно бути фактичних помилок, порушень хронологічної послідовності.

4. Складіть план бесіди.

5. Запишіть інтерв’ю, використовуючи форму діалогу.

Інтерв’ю також можуть складатися у формі монологу (самоінтерв’ю, анкета) або полілогу.

6. Інтерв’ю необхідно складати у художньому або публіцистичному стилі.

7. Намагайтеся не використовувати розмовну лексику.

8. Зробіть обрамлення для свого інтерв’ю.

9. Підготуйте виразне читання своєї роботи «за ролями».

10. За можливістю використовуйте атрибутику часу (письменника, героя), елементи костюму.

11. Пам’ятайте, що читання інтерв’ю – це театральна дія, отже намагайтеся передати у розмові характери своїх «героїв».

Пам'ятка “Як писати реферат”

Реферат – це стислий виклад змісту кількох наукових праць, що стосуються певної проблеми. Мета: передача цілісної інформації, одержаної з різних джерел.

1. Визначте мету написання реферату відповідно до поставленої теми.

2. Складіть план розкриття теми.

3. Ознайомтеся з літературою за темою, при читання підкреслюйте основні ідеї та положення, докази, аргументи та висновки, щоб потім зосередити на них увагу.

4. Класифікуйте виписки, зроблені під час читання розглянутих джерел.

5. Проаналізуйте зібраний матеріал, обміркуйте, зробіть узагальнені висновки.

6. Оформіть реферат.

Структура реферату

1. План або зміст із зазначенням сторінок, глав, розділів.

2. Обґрунтування вибору теми.

3. Теоретичні основи обраної теми.

4. Виклад основного питання.

5. Висновок та узагальнення.

6. Практичне значення реферату.

7. Список використаної літератури.

8. Додатки: документи, ілюстрації, схеми, таблиці тощо.

План аналізу драматичного твору

1. Жанрова природа тексту.

2. Конфлікт.

3. Особливості розвитку сценічної дії.

4. Характери героїв і художні засоби їх розкриття.

5. Сюжетні та позасюжетні елементи (монологи, діалоги, ремарки тощо).

6. Тема та ідея.

7. Різні наукові та читацькі інтерпретації.

8. Місце твору в історико-літературному процесі.

9. Якщо ви переглянули постановку твору (театральну, у кіно), порівняйте її з прочитаним твором. Чи вдалося авторам, на вашу думку, передати авторський задум?

План аналізу епічного твору

1. Відомості про автора, історію створення (коротко).

2. Тема та жанр твору.

3. Композиція та сюжет.

4. Система образів.

5. Форми зображення дійсності:

- розповідь: від І особи, невласне пряма;

- описи;

- роздум.

6. Мова твору:

- своєрідність слововживання (активність включення синонімів, антонимів, омонімів, історизмів, архаїзмів, неологізмів, варваризмів, професіоналізмів, автори змів);

- прийоми образності (епітети, метафори, порівняння, алегорія, метонімія, іронія, гіпербола);

- фразеологізми (прислів’я, приказки, крилаті слова);

-фонетичний лад (асонанс, дисонанс, алітерація);

- синтаксичні фігури мови (риторичні питання, звернення, вигуки, повтори, антитези, інверсії).

7. Ідея твору. Яким чином вона розкривається? Яким був задум письменника?

8. Власні враження про твір.

План аналізу ліричного твору

1. Час (місце) написання, історія створення.

2. Жанрові оособливості.

3. Місце даного твору в творчості поета або серед творів подібної

тематики (мотив, сюжет, структура тощо). Зв'язок з певним

напрямом, течією.

4. Почуття ліричного героя, відображені в творі.

5. В які способи розкривається авторська думка? Які почуття

викликає у читача?

6. Взаємообумовленість змісту та художньої форми:

позиційне:

- композиційне рішення; - особливості самовиразу ліричного героя, характер розповіді;

- звуковий ряд, використання звукопису, асонансів, алітерації;

- ритм, строфіка, графіка, їх смислова роль;

- мотивованість, точність використаних виразних засобів.

7. Асоціації, що викликає вірш (літературні, життєві, музичні,

живописні).

8. Місце даного вірша в творчості поета, моральний або

філософський зміст; «одвічні» проблеми або їх інтерпретація;

загадки та таємниці твору.

9. Підготуйте виразне читання своєї роботи «за ролями».

10. За можливістю використовуйте атрибутику часу (письменника, героя), елементи костюму.

Традиційні привітання напередодні свят

Мовознавці радять уникати невластивих українській мові активних дієприкметників теперішнього часу, які закінчуються на -ачий, -ячий, учий, -ючий (бачачий, спляча, слабнучий, наступаючий).

Новий рік ні на кого не наступає,а приходить або настає. Крім того, українці

Традиційно вітали один одного напередодні свят привітаннями без додаткової ознаки «Прийдешній», «Майбутній» тощо.

Тож, якщо хочете привітати своїх рідних, друзів і колег із наближенням свята, використовуйте такі варіанти:

ЩАСЛИВОГО НОВОГО РОКУ!

ЩАСТЯ ТОБІ В НОВОМУ РОЦІ!

ХАЙ ЩАСТИТЬ ВАМ У НОВОМУ РОЦІ!

ВЕСЕЛИХ СВЯТ!

З РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ!

Складні слова

Подвоєння букв

Вправа №1

Запишіть слова у дві колонки: у першу з подвоєнням букв, у другу - без подвоєння.

Мит..ю, огнен..ий, скажен..ий, височен..ий, антен..ий, тьмян..ий, вроджен..ий, ден..ий, орлин..ий, узбіч..я, Хмельнич..ина, неждан..ий, адресован..ий, однозмін..ий, вікон..ий, роз'єднан..ий, олов'ян..ий, нескінчен..ий, електрон..ий, дерев'ян..ий, умотивован..ість, без..ахисний, аграрно-сировин..ий, гіл..я, антропоген..ий, туман..ий.

Ключ. Підкресліть у кожному слові першу букву - прочитаєте вислів В. Сухомлинського.

Вправа №2

Випишіть слова у дві колонки: у першу - відбувається подвоєння, у другу - не відбувається.

З вірніст..ю, повін..ю, осін..ю, величніст..ю, якіст..ю, від..аллю, мит..ю, радіст..ю, з безліч..ю, доповід..ю, вартіст..ю, з точніт..ю, сіл..ю, заздріст..ю, у сміливост..і, плот..ю, за галуз..ю, смерт..ю, з розкіш..ю, віс..ю, велич..ю, шерст..ю, з розповід..ю, північ..ю, блакит..ю, зі зліст..ю, ненавист..ю, чверт..ю.

Ключ. Підкресліть у кожному слові третю букву - прочитаєте народну мудрість.

Ненаголошені голосні е, и

Вправа №3

Запишіть слова у дві колонки: 1) з ненаголошеним е; 2) з ненаголошеним и.

Ет...кетка, д...сятий, еф...ктивний, нож...ці, кат...горія, ап...льсин, т...жневий, доб...реться.

Ключ. Підкресліть першу букву у кожному слові - прочитаєте назву одного з віршів І. Франка.

Вправа № 4

Запишіть слова у дві колонки: у першу - з ненаголошеним е, у другу - з ненаголошеним и.

Ож..ледиця, др..жати, ож..вати, л..генький, ел..гантний, в..шневий, ж..рненький, кл..котіти, ст..пи, евр..ка, н..зенько, адр..сат, кр..ниця, ож..вати, нап..кти, дал..чінь, р..ве.

Ключ. Підкресліть у кожному слові першу букву - прочитаєте ім'я та прізвище автора повісті ″Зачарована Десна″.

Вправа №5

Запишіть слова у дві колонки: у першу - з ненаголошеним е, у другу - з ненаголошеним и.

З..рно, вер..с, л..ман, м..далі, ваз..лін, ш..рокі, вер..сень, п..ніцилін, кр..латої, м..сколиз, чер..да, трен..р, пш..ниця, велос..пед, бр..ніти, н..потріб, вес..ло, ц..ферблат, гл..бочінь, з..рном, б..режу, п..ньок, м..тро.

Ключ. У кожному слові підкресліть останню букву - прочитаєте народну мудрість.

Вправа №6

У ліву колонку випишіть слова з вставленою буквою е, у праву - з вставленою буквою и.

Мат..матика, м..лкий, ос..литися, ж..брак, оп..тати, ж..раф, нав..сати, акт..вний, нам..рзати, ан..кдот, н..ктар, тр..вожний, р..зикувати, ет..кет, бр..ніти, арт..стичність, ен..ргетичний.

Ключ. У кожному слові підкресліть першу букву. З цих букв прочитаєте закінчення вислову В. О. Сухомлинського ″Треба тонко відчувати три речі:...″

Вправа № 7

Розташуйте слова у два стовпчики: в перший слова з ненаголошеним и, у другий - з ненаголошеним е.

В..ликий, муніц..пальний, ож..ледь, вер..ск, акт..віст, розд..рати, кр..ниця, чер..во, очищ..ння, опр..томніти, кош..ня.

Ключ. Прочитайте перші букви у словах, спочатку в першому стовпчику, а потім у другому - дізнаєтеся псевдонім відомої української поетеси Марії Олександрівни Вілінської.

Апостроф

Вправа №8

Випишіть слова у дві колонки: у ліву - з апострофом, у праву - без нього.

В..єтнам, хутор..янин, об..єм, б..юст, б..є, лл..ється, Ілл..я, об..єкт, р..яно, об..єднання, напам..ять, астрахан..ський, ув..язнений.

Ключ. Підкресліть у кожному слові першу літеру - отримаєте назву твору Б. Олійника.

Вправа №9

Випишіть слова у дві колонки: у ліву - з апострофом, і праву - без нього.

Дит..ясла. духм..яні снопи, ін..єкція, в..яжеться, Р..єпін, св..ятопис, п..ятсот, кров..ю, міл..йони, В..єтнам, бур..як.

Ключ. Підкресліть у кожному слові або словосполученні передостанню букву - прочитаєте назву одного з творів Лесі Українки.

Вправа №10

Запишіть слова у дві колонки: 1) у яких вживається апостроф; 2) у яких не вживається апостроф.

Опам..ятатися, бур..як, дев..ять, р..явкати, нев..язкий, електрозвар..ювання, ад..ютант, атель..є, голуб..ятко, духм..яний, об..їзд, вар..яг, Лук..янівка, інформб..юро, об..єкт, кань..йон, верб..я, р..явкнути, арф..яр, авант..юра, дов..янути, щупл..явий, оп..яніти, евол..юція.

Ключ. Підкресливши перші букви, прочитаєте прислів'я.

Вправа № 11

Розташуйте слова у два стовпчики: в перший з апострофом, у другий без нього.

Інтерн..ю, ф..юзеляж, різьб..яр, верб..я, ад..юльтер, ад..ютант, н..юанс, к..ювет, нав..язливий, Омел..ян.

Ключ. Прочитавши перші букви у словах, спочатку в першому стовпчику, а потім у другому отримаєте ім'я та прізвище ″каменяра″ України, автора збірки ″З вершин і низин″, п'єси ″Украдене щастя″.

М'який знак

Вправа №12

Випишіть слова у дві колонки: у ліву - з м'яким знаком, у праву - без нього.

Чіл..не, област.., р..ясно, різ..бяр, ад..ютант, нян..ка, духм..яний, асфал..т, арф..яр.

Ключ. Підкресливши першу літеру у словах, отримаєте назву твору М. Куліша.

Вправа №13

Випишіть слова у дві колонки: у ліву - з м'яким знаком, у праву - без нього.

Різ..ба, парас..чин, дикан..ський, стан..мо, заховайс.., у куз..ні, прал..ня, гарнен..кий, тіт..ці, рибон..ки, брен..кати.

Ключ. Підкресліть у кожному слові третю букву - прочитаєте назву одного з творів І. Франка.

Вправа №14

Запишіть дані слова у дві колонки: 1) у яких вживається м'який знак; 2) у яких не вживається м'який знак.

Улюбленец.., козац..кий, різ..бяр, адмірал..с..кий, їд..те, Н..ютон, аквалан..гіст.

Ключ. Підкресливши перші букви, прочитаєте назву країни.

Вправа №15

Виписати слова у два стовпчики: 1) з м'яким знаком; 2) без нього.

Ковал..чук, щонаймен..ший, учител..ство, камін..чик, різ..бяр, сон..ця, медал..йон, чотир..ма, лял..ці, с..міх, бат..ківський.

Ключ. Підкресліть в першому стовпчику останню букву - прочитаєте ім'я героя твору Уласа Самчука ″Марія″.

Вправа № 16

Розташуйте слова у два стовпчики: в перший слова з м'яким знаком, а в другий - без нього.

Промін..чик, міл..йон, ос..овий, пун..акція, ател..є, дос..є, ус..мішка, Юрянс..к, кін..чик, різ..бяр, нян..чити, св..ято.

Ключ. Прочитайте другі букви у словах, спочатку в першому стовпчику, а потім у другому - дізнаєтеся назву літературно-публіцистичної пам'ятки кінця ХVІІ - початку ХІХ століття, в якій розповідається про події, що відбувалися в Україні від давнини до 1769 року.

Спрощення

Вправа № 17

Випишіть слова у дві колонки: у першу - відбувається спрощення, у другу - не відбувається.

Пристрас/ний, контрас/ний, хвас/нути, кількіс/ний, у доблес/ному, зап'яс/ний, знавіс/нілий. радіс/ний, у мас/ному.

Ключ. Підкресліть у кожному слові другу букву - прочитаєте словосполучення.

Правопис складних слів

Вправа №18

Запишіть у дві колонки слова: 1) які пишуться через дефіс; 2) які пишуться разом.

Унтер\офіцер, вакуум\апарат, соціал\демократ, само\хід, ячміно\житній, вербо\ліз, кисло\солодкий, овоче\сховище, єдино\початок, олійноково\слобідський, м'ясо\молочний, право\бережний, обл\виконком, учитель\фізик, південно\східний, олійно\екстракційний, дизель\мотор, віце\призедент, воле\любний, індо\китайський, радіо\фізичний, яйце\подібний, історико\культурний, розтяг\стиск, їдальня\зимівниця.

Ключ. Підкресліть першу букву - прочитаєте народну мудрість.

Вправа №19

Записати прислівники у три стовпчики: 1) які пишуться окремо; 2) які пишуться через дефіс; 3) які пишуть разом.

Над\мір, на\певне, в\подовж, на\біс, на\вскоси, в\голос, що\дня, казна\де, на\захват, на\вкулачки, у\чотирьох, у\стократ, насам\перед, над\мір, з\гарячу, у\низ, у\ночі, стрім\голов.

Ключ. Підкресліть у кожному слові останню букву - прочитаєте першу частину прислів'я ″... які люблять твоїх ворогів".

Правопис складних іменників

Вправа №20

Запишіть іменники у дві колонки: 1) які пишуться разом; 2) які пишуться через дефіс.

Індо/китай, руко/пис, блок/система, життє/пис, екс/чемпіон, зюйд/вест, авто/страда, верто/літ, дизель/поїзд, ін/новація, інженер/механік, єдино/початок, їжачок/лісовичок.

Ключ. Підкресліть першу букву - прочитаєте другу частину вислову Шерлока Холмса: ″Найдосконаліший мозок...″

ВІДПОВІДІ ДО ВПРАВ

Вправа №1

Відбувається подвоєння: миттю, огненний, височенний, антенний, денний, узбіччя, Хмельниччина, однозмінний, віконний, нескінченний, електронний, аграрно-сировинний, гілля, антропогенний, туманний.

Не відбувається подвоєння: скажений, тьмяний, вроджений, орлиний, нежданий, адресований, роз'єднаний, олов'яний, дерев'яний, умотивованість.

Ключ. Мова - духовне багатство народу.

Вправа №2

Відбувається подвоєння: повінню, осінню, віддаллю, миттю, збезліччю, доповіддю, сіллю, плоттю, за галуззю, з розкішшю, віссю, величчю, з розповіддю, північчю, блакиттю.

Не відбувається подвоєння: з вірністю, величністю, якістю, радістю, віртістю, з точністю, заздрістю, у сміливості, смертю, зі злістю, ненавистю, чвертю.

Ключ. Від теплого слова і лід розмерзне

Вправа № 3

З ненаголошеним е: десятий, ефективний, категорія, апельсин, добереться.

З ненаголошеним и: етикетка, ножиці, тижневий.

Ключ. ″Декадент″.

Вправа №4

З ненаголошеним е: ожеледиця, легенький, елегантний, клекотіти, степи, адресат, напекти, далечінь, реве.

З ненаголошеним и: дрижати, оживати, вишневий, жирненький, еврика, низенько, криниця, оживити.

Ключ. Олександр Довженко.

Вправа № 5

З ненаголошеним е: зерно, верес, медалі, вазелін, вересень, пеніцилін, череда, тренер, пшениця, непотріб, весело, зерном, бережу, пеньок, метро.

З ненаголошеним и: лиман, широкі, крилатої, мисколиз, велосипед, бриніти, циферблат, глибочінь.

Ключ. Осінь на рябому коні їздить.

Вправа №6

Вставлена буква е: математика, оселитися, жебрак, намерзати, анекдот, нектар, енергетичний.

Вставлена буква и: милкий, опитати, жираф, нависати, активний, тривожний, ризикувати, етикет, бриніти, артистичність.

Ключ. Треба тонко відчувати три речі: можна, не можна, треба. (О. Сухомлинський).

Вправа № 7

З ненаголошеним и: муніципальний, активіст, роздирати, криниця, опритомніти.

З ненаголошим е: великий, ожеледь, вереск, червоно, очищення, кошеня.

Ключ. Марко Вовчок.

Вправа № 8

З апострофом: В'єтнам, об'єм, б'є, об'єкт, р'яно, об'єднання, напам'ять, ув'язнений.

Без апострофа: хуторянин, ллється. Ілля, бюст, астраханський.

Ключ. ″В оборону хліба″.

Вправа № 9

З апострофом: дит'ясла, ін'єкція, в'яжеться. п'ятсот, кров'ю, В'єтнам.

Без апострофа: духмяні снопи, Рєпін, святописи, мільйон, Буряк.

Ключ. ″Лісова пісня″.

Вправа № 10

З апострофом: опам'ятатися, дев'ять, нев'язкий, ад'ютант, голуб'ятко, об'їзд, Лук'янівка, об'єкт, верб'я, арф'яр, дов'янути, оп'яніти.

Без апострофа: буряк, рявкати, електрозварювання, ательє, духмяний, варяг, інформбюро, каньйон, рявкнути, авнтюра, щуплявий, еволюція.

Ключ. Одна голова добре, а дві краще.

Вправа № 11

З апострофом: інтерв'ю, верб'я, ад'ютант, нав'язливий.

Без апострофа: фюзеляж, різьбяр, адюльтер, нюанс, кювет, Омелян.

Ключ. Іван Франко.

Вправа № 12

З м'яким знаком: Чільне, область, різьбяр, нянька, асфальт.

Без м'якого знака: рясно. ад'ютант, духмяний, арфяр.

Ключ. ″Чорна рада″.

Вправа № 13

З м'яким знаком: різьба, станьмо, заховайсь, пральня, гарненький, рибонька, бреканькати.

Без м'якого знака: парасчин, диканський, у кузні, тітці.

Ключ. ″Захар Беркут″.

Вправа № 14

З м'яким знаком: улюбленець, козацький, різьбяр, адміральський, їдьте, Ньютон.

Без м'якого знака: аквалангіст.

Ключ. Україна.

Вправа № 15

З м'яким знаком: Ковальчук, учительство, різьбяр, медальйон, ляльці, батьківський.

Без м'якого знака: щонайменший, камінчик, сонця, чотирма, сміх.

Ключ. Корній.

Вправа № 16

З м'яким знаком: мільйон, осьовий, ательє, досьє, Брянський, різьбяр, няньчити.

Без м'якого знака: промінчик, пунакція, усмішка, кінчик, свято.

Вправа № 17

Спрощення відбувається: пристрасний, кількісний, у доблесному, знавіснілий, радісний, у масному.

Спрощення відбувається: контрастний, хваснути, зап'ястний.

Ключ. Рідна мова.

Вправа №18

Пишуться через дефіс: унтер-офіцер, вакуум-апарат, соціал-демократ, ячміно-житній, кисло-солодкий, олійниково-слобідський, м'ясо-молочний, учитель-фізик, південно-східний, олійно-екстракційний, дизель-мотор, віце-президент, історико-культурний, розтяг-стиск, їдальня-зимівниця.

Пишуться разом: самохід, верболіз, овочесховище, єдинопочаток, правобережний, облвиконком, волелюбний, індокитайський, радіофізичний, яйцеподібний.

Ключ. У всякому подвір'ї своє повір'я.

Вправа № 19

Пишуться окремо: на біс, у стократ.

Пишуться через дефіс: казна-де.

Пишуться разом: надмір, напевне, вподовж, навскоси, вголос, щодня, назахват, навкулачки, учотирьох, насамперед, надмір, згарячу, униз, уночі, стрімголов.

Вправа №20

Пишуться разом: Індокитай, рукопис, життєпис, автострада, вертоліт, інновація, єдино початок.

Пишуться через дефіс: блок-система, екс-чемпіон, зюйд-вест, дизель-поїзд, інженер-механік, їжачок-лісовичок.

Ключ. Іржавіє без дії.

Правопис складних слів

Вправа № 1

Запишіть у дві колонки слова: 1) які пишуться через дефіс; 2) які пишуться разом.

Унтер\офіцер, вакуум\апарат, соціал\демократ, само\хід, ячмінно\житній, вербо\ліз, кисло\солодкий, овоче\сховище, єдино\початок, олійноково\слобідський, м'ясо\молочний, право\бережний, обл\виконком, учитель\фізик, південно\східний, олійно\екстракційний, дизель\мотор, віце\призедент, воле\любний, індо\китайський, радіо\фізичний, яйце\подібний, історико\культурний, розтяг\стиск, їдальня\зимівниця.

Ключ. Підкресліть першу букву - прочитаєте народну мудрість.

Вправа № 2

Записати прислівники у три стовпчики: 1) які пишуться окремо; 2) які пишуться через дефіс; 3) які пишуть разом.

Вправа № 3

Запишіть іменники у дві колонки: 1) які пишуться разом; 2) які пишуться через дефіс.

Ключ. Підкресліть першу букву - прочитаєте другу частину вислову Шерлока Холмса: ″Найдосконаліший мозок...″

Відповіді

Вправа № 1

Ключ. У всякому подвір'ї своє повір'я.

Вправа № 2

Пишуться окремо: на біс, у стократ.

Пишуться через дефіс: казна-де.

Вправа № 3

Пишуться разом: Індокитай, рукопис, життєпис, автострада, вертоліт, інновація, єдино початок.

Пишуться через дефіс: блок-система, екс-чемпіон, зюйд-вест, дизель-поїзд, інженер-механік, їжачок-лісовичок.

Ключ. Іржавіє без дії.

Правопис префіксів пре-, при-, прі-

Пр..глибокий, пр..звисько, пр..дунайський, пр..бути,

пр..носити, пр..гаряче, пр..болючий, пр..рва пр..вiтати,

пр..клеїти, пр..дорого, пр..дивний, пр..класти, пр.малий,

пр..азовський, пр..сiсти, пр..завзятий, пр..тягнути, Пр..чиста

Мати, пр..святая, пр..йди, пр..звище, пр..снивсь, пр..тихли.

Правопис префіксів

Уставте пропущені букви.

Ро..чарований, ро..смiшити, бе..болiсний, бе..смертя, ро..щебетатися, бе..межний, бе..зоряний, ро..щеплений, бе..сумнiвний, бе..жалiсний, ро..чинний, ..чистити, ..цементувати, ..сипати, ..чепити, ..цiдити, ..мити, ..дерти, ..верху, ..бирати, ..шити, ..м’якшити, ..попелити, ..тишити, ..жати, ..цiлити, ..сунути, ..палити, ..бiгати, ..будити, ..фальсифiкувати, ..в’ялити, ..крiпити.

Безкоштовний посібник для підготовки до власного висловлення

http://osvita.ua/test/training/ukr-mova/51233/

ФРАЗЕОЛОГІЗМИ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

ІНОДІ МИ НАВІТЬ НЕ ПОМІЧАЄМО, НАСКІЛЬКИ МІЦНО УВІЙШЛИ У НАШЕ ЖИТТЯ І НАШУ МОВУ ОСОБЛИВІ СТІЙКІ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ, ЩО СПРИЙМАЮТЬСЯ ЯК НЕРОЗРИВНІ ВИСЛОВИ І ВІДТВОРЮЮТЬСЯ У ВИГЛЯДІ ЦІЛІСНОЇ КОНСТРУКЦІЇ, ЯКА ПРИРІВНЮЄТЬСЯ У СМИСЛОВОМУ ВІДНОШЕННІ ДО ОДНОГО СЛОВА. ЦІ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ ОТРИМАЛИ НАЗВУ «ФРАЗЕОЛОГІЗМИ».

ЦІ ВИСЛОВИ НАДАЮТЬ НАШОМУ МОВЛЕННЮ ОБРАЗНОСТІ, ВИРАЗНОСТІ ТА ЯСКРАВОСТІ, ДАЮЧИ ЗМОГУ МОВЦЮ ВИСЛОВИТИ СВОЄ СТАВЛЕННЯ ДО ТОГО, ПРО ЩО ВІН КАЖЕ.

ОСЬ ДЕЯКІ НАЙВІДОМІШІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ ІЗ ТЛУМАЧЕННЯМ ЗНАЧЕННЯ.

Довідник з українського слововживання

HTTP://NEPRAVYLNO-PRAVYLNO.WIKIDOT.COM/

ТРЕНАЖЕР З ПРАВОПИСУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

HTTP://WEBPEN.COM.UA/INDEX.HTML

Система вправ з теми «Синтаксис і пунктуація»

Однорідні члени речення

1. Вибірковий диктант. Випишіть з речень групи однорідних членів речення.

Ранок у лісі

Після похмурої темної ночі почало світати. Крайнебо жевріло рожевим вогнем, горіло й миготіло ясним полум’ям.

Пройшла хвилина, друга, і пучок світу полився, розливаючись по горах, лісах, по високих будівлях.

Повітря було чисте, прозоре. Сонце обливало землю рожевим світом і цілувало тисячами своїх гарячих іскорок.

Прокинулось усе. Обізвалася трава голосами тисячі своїх жильців: коників, метеликів. Луги розлягалися співами своїх соловейків, голосним кукуванням зозуль, журливим журкотанням горлиць (За П. Мирним).

2. Розмістіть слова в порядку посилення ступеня ознаки.

Геніальний, розумний, талановитий.

Великий, звичайний, грандіозний.

Яскравий, світлий, сліпучий.

3. Знайдіть помилку в класифікації.

Люди: чоловіки, жінки, діти, учителі.

Годинники: настінні, кишенькові, золоті.

Трикутники: прямокутні, гострокутні, рівносторонні.

Тварини: домашні, дикі, ссавці.

4. Виправте помилки в реченнях, запишіть правильно.

Найбільш поширеними представниками тваринного світу в пустелі є плазуни: ящірки, змії, черепахи.

До родини злаків належать такі найважливіші хлібні рослини: жито, пшениця, картопля, горох.

Усім добре відомі шапкові гриби: сироїжки, боровики, рижики, пластинчасті, підосичники.

У магазин завезли хліб, молоко, продукти.

5. Складіть і запишіть речення з поданими рядами однорідних членів речення та узагальнюючими слова при них. Поясніть вживання розділових знаків.

Троянди, левкої, жоржини (квіти).

Клени, липи, граби (дерева).

Земля, трава, кущі, дерева (усе).

6. Складіть речення, використовуючи подані групи слів у ролі однорідних членів (форму слів можна змінювати). Запишіть їх, поясніть уживання розділових знаків.

Однорідні підмети: батько, мати, сестра.

Однорідні присудки: затремтіли, стрепенулись.

Однорідні означення: тихий, світлий, чарівний.

Однорідні обставини: влітку, восени, взимку, навесні.

Однорідні додатки: бузина, терен, шипшина.

7. До поданих узагальнюючих слів доберіть ряди однорідних членів.

Овочі: ____________________________________________________________________

Фрукти: __________________________________________________________________

Тварини: __________________________________________________________________

Птахи: ____________________________________________________________________

Професії: _________________________________________________________________

Музичні інструменти: ______________________________________________________

8. Складіть речення з поданим узагальнюючим словом та однорідними членами речення. Зробіть синтаксичний розбір цього речення.

Будь-якої пори: у травні, у жовтні, у грудні.

9. Складіть речення, зробивши подані словосполучення узагальнюючими словами.

Глухівські поети; дитячі письменники; видатні українські композитори, мої улюблені поети; цікаві кінофільми; багато українських міст, вулиці рідного міста; мої улюблені книжки.

10. Доберіть узагальнюючі слова (з родовим значенням) , після яких поставте належний розділовий знак.

________________ залізо, мідь, золото, цинк, олово, алюміній.

________________ пальто, куртка, костюм, сукня, плащ, кожух.

________________ орел, зозуля, ворона, горобець, голуб, синичка.

11. До поданих груп слів доберіть узагальнюючі слова та складіть з ними речення.

Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко.

Стільці, шафи, столи.

Казки, прислів’я, приказки, загадки.

Котигорошко, Червона Шапочка, Змій Горинич.

Кома, крапка з комою, двокрапка, тире.

Підмет, присудок.

Іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник.

Прийменник, сполучник, частка.

Корінь, префікс, суфікс, закінчення.

12. Розставте пропущені розділові знаки і підкресліть однорідні члени речення. Прочитайте речення, правильно їх інтонуючи. Назвіть засоби зв’язку між однорідними членами речення. До кожного речення накресліть схему.

І на тім рушникові оживе все знайоме до болю і дитинство й розлука й твоя материнська любов (А. Малишко). Все зникло наче в казці міста гори поле гай (Леся Українка). А ніч була дивна тепла темна та тиха (І. Нечуй-Левицький). Тягнуться до сонця і квітки і трави віти кучеряві гори голубі (В. Сосюра). І пада сніг лапатий волохатий спокійно й величаво над селом (М. Рильський). Беру олівця чи перо в руки й починаю писати (Остап Вишня). Я знайомий і з пером і з кайлом і з багнетом (В. Сосюра). Не баранці а білі коні по морю синьому летять (М. Рильський). Шумить і шепче і тривожить зрадливий дощ із-за куща (М. Рильський).

13. Перебудуйте речення, поставивши при однорідних членах сполучники, і замініть відповідно до цього розділові знаки.

Явором, канупером, чебрецем, м’ятою, любистком запахло літо (К. Гордієнко). Коні вгрузали в сніг, падали, хропли, підводились, повзли на колінах (О. Донченко). Стояла тиха, тепла, красива ніч (Я. Баш). Приїздив до мене професор із міста, просив продати колекцію до інституту (О. Донченко). А обличчя в усіх обвітрені, смагляві, з пошерхлими од вітру губами (А. Головко). Мокрий сніг бив у лице Василькові, заліплював очі, налазив за комір (М. Коцюбинський). Довженко ніжно любив свою хату, свою матір, свою зачаровану Десну (М. Рильський). Пісня шириться, росте, розливається на вечірніх просторах Дніпра (О. Довженко).

14. У подані речення введіть узагальнюючі слова до або після однорідних членів, змінюйте у зв’язку з цим розділові знаки, а де потрібно – і закінчення слів.

Настя, Ірина, Марина, Христина вступають до університету. Матроси, рибалки, кочегари, водолази були молоді, здорові, з міцним запахом моря. Трактор може орати, сіяти, за допомогою генератора давати електричний струм. Трактори бувають з гусеницями, із залізними зубцями на ободі колеса і на шинах. Ні вдень, ні вночі, ні в люті морози, ні в літню спеку не припиняється рух транспортних літаків.

Д о в і д к а: подруги, усі ці люди, виконувати такі роботи, різні, ніколи.

15. Переробіть речення так, щоб у них були узагальнюючі слова.

На узліссі розкинули свої віти дуби, осики, берези.

Цього року добре вродили пшениця, ячмінь, овес, жито.

Україна багата кам’яним вугіллям, золотом, нафтою.

16. Вставте пропущені узагальнюючі слова і відповідні розділові знаки.

У вирій відлітають ____________ журавлі лелеки гуси чайки ластівки зозулі.

Людина буває _____________ веселою і сумною спокійною і збудженою нещасливою і щасливою.

Є в Україні чудові ___________ Дніпро Десна Дністер Південний Буг.

Народ України славиться такими ______________ щедрість миролюбність працьовитість талановитість.

17. Доповніть речення словами із довідки, а потім перебудуйте їх так, щоб при однорідних членах речення були узагальнюючі слова.

Колись чоловіки на голову надягали __________________________________________

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________.

Вони взувалися тоді в _______________________________________________________

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________.

Жінки любили носити ______________________________________________________

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________.

Довідка: постоли, кучми, чоботи, клепані, дукати, намисто, шишка, малахай, хрестики, ґердани, мазниці, сережки, крисані, шоломи, личаки.

18. Доповніть прислів’я однорідними членами речення. Підкресліть однорідні члени речення.

Не краса красить, а ____________ (розум). Мудрим ніхто не вродився, а ____________ (навчився). Верба хоч і товста, але зсередини ____________ (пуста). Вовк линяє, але вдачі не _____________ (міняє). Вір своїм очам, а не чужим ____________ (речам). Наука в ліс не веде, а з лісу _______________ (виводить). Нових друзів наживай, а _____________ (старих) не забувай. Старанність і __________ (труд) до мети ведуть. Лінивий до обіду спить, до вечора ______________ (позіхає). Добре слово говориться не язиком, а _____________ (душею).

19. Поширте речення однорідними членами, беручи до уваги запитання в дужках. Визначте, якими членами речення є узагальнюючі слова.

Липнева спека прискорила дозрівання жита (ще чого?) ______ на неозорих ланах. Квіти дарують хорошим друзям (ще кому?)

______________ на всі урочисті випадки в житті: на день народження (ще коли?) ____

___________________________________________________. Ранньою весною, коли тільки починають пробуджуватися дерева (ще що?) ____________________________, ліс здається світлим (ще яким?) ________________________________________.

20. Поширте однорідні члени означеннями. Чи змінився текст? Як саме?

Я люблю слухати мамині _____________ розповіді, ______________ казки і _________ пісні. У колисковій співається про _________ котика, _________ бджілку, ________ сон, __________ дрімоту. Дідусь розповідає ___________ історії, __________ пригоди і _________ бувальщини. А тато також знає багато ___________ загадок, ___________ байок та _________ приказок. Бабуся навчає мене __________ колядок і ____________ щедрівок.

21. А) Поширте речення однорідними означеннями, поясніть розділові знаки.

Наближалося … літо. Ударила по воді … риба. Луки були немов застелені … килимом. У січні … зима підкинула сніжку. На полі лежав … сніг.

Б) Поширте речення неоднорідними означеннями, поясніть розділові знаки.

Сади укрились … цвітом. У парку ростуть … клени. На усіх учнях школи-інтернату … пальта. На землю наліг … туман. На … траві виступали … клумба, на яких росли … квіти.

22. Розгляньте схеми і розкажіть правила вживання розділових знаків у реченнях з однорідними членами. Складіть речення за схемами.

, ,

, а (але)

, і , і

і , і

: , ,

, -

23. Складіть невелике висловлювання про дощовий день, використавши в ролі однорідних членів речення подані слова. Доберіть до тексту заголовок.

Сіре, свинцеве, похмуре.

Непривітно, сердито, суворо.

Рвучкий, холодний, пронизливий.

Б’є, січе, вихльостує.

Вкрило, затягнуло.

Угорі, ще вище.

24. Складіть і запишіть невеликий твір на самостійно обрану тему, використавши в ньому речення з однорідними членами.

25. Робота в групах “Наукова рада”. Підготуйте зв’язну лінгвістичну розповідь на тему “Речення з однорідними членами”. Накресліть схеми.

26. Робота з ключем. Випишіть однорідні члени речення в три колонки залежно від того, якими сполучниками вони з’єднані: 1) одиничними; 2) повторюваними; 3) парними. К л ю ч: З останніх букв словосполучень прочитаєте прізвище автора вірша “Пісні”.

Попіл або жар; або цукор, або сіль; не тільки радість, а й смуток; читати та писати; і гречка, і рис; як дорослі, так і діти; кінь і віл; то виє, то свистить; не лише чужий, а й свій.

27. Проблемні питання. Подумайте, чому в поданих реченнях немає ком, хоч сполучник і в кожному з них вжито двічі.

Мамину пісню знають і співають у рідному краї і на чужині. Люблю твій шум і шепіт серед поля і серцем чую силу наливну (А. Малишко). Дощ періщив із самого початку і досі не переставав і не зменшувався.

Чому в першому реченні перед сполучником та немає коми, а в другому вона стоїть?

У рідному краї весело співає серце та душа. У чужому краї хоч і не співає, та не забуває.

28. Графічний диктант. Прослухайте текст, визначте тему та головну думку, стиль і тип мовлення. Знайдіть у ньому речення з однорідними членами і накресліть схеми цих речень.

Українське літо

Який чарівний, розкішний літній день в Україні. Які млосно-гарячі ті години, коли полудень сяє серед тиші й спеки. На небі – ні хмаринки. У полі – ні звуку. Усе начебто завмерло. Угорі тільки в небесній глибині тремтить жайворонок, і срібні пісні летять повітряними сходами на закохану землю. Зрідка кигикання чайки чи дзвінкий голос перепела пролунає в степу. Ліниво й бездумно стоять підхмарні дуби, і сліпучі удари сонячного проміння запалюють цілі мальовничі маси листя. Смарагди, топази, яхонти ефірних комах сиплються над барвистими городами. Сірі скирти сіна й золоті снопи хліба табором розташовуються в полі й мандрують по його безкрайності. Яке повне розкошів і солодкої знемоги українське літо! (За М. Гоголем)

Поясніть, що означають (лексичне значення) слова млосно-гарячий, смарагди, топази, яхонти, ефірні.

29. Робота в парах. Один учень називає слово, яке означає дію, а інший повинен назвати якомога більше слів, що відповідають на питання я к в и к о н у є т ь с я д і я? (дібрати прислівники).

З р а з о к: співати – голосно, чудово, натхненно, задушевно…

30. Доповніть поетичний текст словами з довідки, звернувши увагу на риму. Поясніть уживання однорідних дієслів-присудків як засіб художнього зображення.

В небі жайворонки … ,

Заливаються- … ,

Грають, дзвонять цілий день,

І щебечуть, і … ,

І з весною світ …

Дзвоном радісних пісень.

О. Олесь

31. Стилістичний експеримент. Замініть єднальні сполучники на розділові і навпаки. Як змінився відтінок висловлювання? Обґрунтуйте авторський вибір.

Споконвіку пісня була вірним супутником, і сестрою, і другом людини (М. Іванченко). Море плаче голосом великим, дужі хвилі ринуть і ридають, і здіймаються все вгору (Леся Українка). Дівочі пісні то перекочуються через молоді сади, то стеляться зеленими пшеницями, то гойдаються на гілочках акацій (Остап Вишня). То ніжно, то гнівно звучать народні пісні, оповідаючи долю народу.

32. Проблемне питання. Чи правильно побудовані речення?

Ми користуємося холодильником і словами.

Горіли в грубці дрова і захід сонця.

У лісі росли сосни і дерева.

На які питання відповідають підкреслені слова? Від яких слів вони залежать? Якими частинами мови виражені? Зробіть висновок, чи можуть вони бути однорідними членами речення? У чому ж суть помилки? Відредагуйте речення.

33. Літературний редактор. Відредагуйте речення. Поясніть суть помилок.

Хвилюється море і мати за своїх дітей. Мені подобаються пригодницькі кінофільми і слухати сучасну музику. На полях, луках і садках лежить сніг. Узимку я не тільки катаюся на лижах, а й на ковзанах. На шкільному вечері було багато молоді і дівчат. Він добре розуміє і співчуває товаришеві. Мене не тільки цікавлять оповідання, а й вірші. Більш за все я люблю і захоплююся історією України. На полях, лугах і садках лежить сніг. На городі влітку ростуть огірки, помідори, картопля, овочі, квасоля. На півдні вже достигають солодкі апельсини й лимони. Догоряло вогнище й небо над заходом, западала темрява. Вітер гнув тополі, дерева, здіймав і крутив курявою над висохлим полем. Ми відвідали не тільки музей, а й встигли побувати в картинній галереї.

34. Вправа-конкурс “Хто швидше?” Складіть речення з двома або більше рядами однорідних членів речення.

35. Поясніть, чому в поданих зразках не ставляться коми. Наведіть свої приклади таких випадків.

І сміх і гріх; ні пуху ні пера; ні сіло ні впало; ні за що ні про що; ні в сих ні в тих.

36. Пунктуаційний диктант. Прослухайте словосполучення. Запишіть тільки розділові знаки, якщо вони потрібні.

1) І сміливі і боязкі; 2) як батьки так і діти; 3) охлялий чи хворий; 4) чи сто чи двісті; 5) добре або погано; 6) і ми і ви; 7) очі та вуха; 7) не тільки свої а й чужі; 8) і поле і ліс; 9) один а не два; 10) чесно й відверто; 11) то сніг то дощ; 12) і сміх і гріх; 13) ні охоти ні бажання.

37. Напишіть текст вітання з Новим роком дорогій для вас людині. Використовуйте в побажанні однорідні члени речення.

Тестові завдання до теми «Пряма мова. Діалог»

1. Знайдіть речення із прямою мовою.

а) Письменник заговорив з болем про вкрадене від нас милосерді (Я. Гоян).

б) Не говори печальними очима те, що бояться вимовить слова (Л. Костенко).

в) А весна говорила: «Послухай мене! Все кориться міцній моїй владі(Леся Українка).

г) Кажуть, тільки у горі, у печалі, у тузі пізнаються хороші безкорисливі друзі (В. Бичко).

2. У якому реченні позначено слова автора?

а) Наді мною небо таке синє, таке ласкаве, а за вербами причаїлась дрі мота і шепоче. «Засни собі, засни собі».

б) «Ось і принесли нам лебеді на крилах життя», — говорить до мене і до землі мій дід Дем'ян.

в) «А де ж батько?» — запитав Дмитро, торкаючись рукою дитячої голі вки.

г) «Вставай, вставай, дитино, — виважує мати зі сну. — Вже вікна по сивіли, вже прокидається сонце» (З те. М. Стельмаха).

3. Знайдіть речення з непрямою мовою.

а) «Ні, не клич мене, весно, — казала я їй, — не чаруй і не ваб надарем не» (Леся Українка).

б) Пам'ятаю, казала моя мати: «Цей світ — як маків цвіт. Зранку цвіте, до вечора опаде!»

в) Я казав йому, що українські прерії (рівнини) відрізняються від мекси канських лише тим, що в Мексиці ростуть кактуси, а в нас — верба (Г. Шкурупій).

г) Не можна, кажуть, помолодшати, а подобрішати завжди можна (О. Гончар).

4. У якому реченні слова автора стоять перед прямою мовою?

а) «День завтра буде як золото», — дивиться на зорі дідусь і йде зі мною до воріт (М. Стельмах).

б) «Подай драбину!» — пошепки в темряві озвався пічник (В. Барка).

в) Чується немолодий голос хазяйки: «Та двері, двері зачиняйте» (А. Шиян).

г) «Це ти, Андрію?» — спитала з полу мати (П. Панч)

5. У якому реченні слова автора стоять після прямої мови?

а) Мої останні слова прошепотів я нечутно: «Кохаю тебе, велике камінне місто» (Г. Михайличенко).

б) І замислився-замислився мій вірний товариш. А потім питає: «Ти мо лодим коли-небудь був?» {Остап Вишня).

в) Дівчина сказала: «Гляньте, гарно як! Немов облита снігом кожна гіл ка» (М Рильський).

г) «А у нас нові сусіди», — сказала бабуся (В. Нестайко).

6. У якому реченні слова автора стоять у середині прямої мови?

а) Чується немолодий голос хазяйки: «Та двері, двері зачиняйте» {А. Шиян).

б) «Мамо, — каже старший брат, — ходім додому!» {Марко Вовчок).

в) «А у нас нові сусіди», — сказала бабуся (В. Нестайко).

г) «Подай драбину!» — пошепки в темряві озвався пічник (В. Барка).

7. У якому рядку пряма мова — розповідне неокличне речення?

а) «А де ж батько?» — запитав Дмитро, торкаючись рукою дитячої голі вки (М Стельмах).

б) «А у нас нові сусіди», — сказала бабуся (В. Нестайко).

в) «Ей! Катю, це ти?» — почувся раптом гучний, веселий голос (О. Дов женко).

г) «Подай драбину!» — пошепки в темряві озвався пічник (В. Барка).

8. Вкажіть, коли слова автора розділяють пряму мову, що є окремим реченням.

а) «Яке то щастя дано людині, — заговорив знову Блаженко. — Отакий світ!» {О. Гончар).

б) «Вставай, вставай, дитино, — виважує мати зі сну. — Вже вікна поси віли, вже прокидається сонце» (М Стельмах).

в) «Не родись щасливий, а родись у сорочці»,— так говорить народна приповідка (/. Сенченко).

г) «Ні, не клич мене, весно, — казала я їй, — не чаруй і не ваб надарем не» (Леся Українка).

9. Знайдіть, де слова автора стоять між двома реченнями, з яких складається пряма мова.

а) «От що найбільше запам'ятовується людям? — сказав Вовочка. — Або страшні злочини, або, навпаки, якісь виняткові благородні вчинки {В. Нестайко).

б) Наталці приємно, що цим людям було хороше в її хаті. «Ще приходь те», — запрошувала

в) «Мамо, — каже старший брат, — ходім додому!» {Марко Вовчок).

г) «Ні, не клич мене, весно, — казала я їй, — не чаруй і не ваб надарем не» {Леся Українка).

10. Вкажіть приклад з діалогом.

а) Першого дня дід Грицько вчив Шурика плавати брасом. І весь час говорив, щось розказував. Шурик слухав, роззявивши рота, раз у раз ко втаючи воду (В. Нестайко).

б) «Ну от, — сказав нарешті дід Грицько. — Фізичну підготовку ми зробили. Брасом ти трохи плавати навчився» (В. Нестайко).

в) Шурик з таким захватом розказував бабусі про діда Грицька, аж захлинався. Бабуся розчулено усміхалася (В. Нестайко).

г) — А тепер, — сказав дід, — тепер тобі завдання. Бачив, з якої кладки я рибалив? Зроби собі таку саму.

Та... та я... не вмію, — розгублено сказав Шурик.
У невмілого руки не болять. Я підкажу, не хвилюйся (В. Нестайко).

11, Знайдіть діалог, у якому репліки записані у продовження рядка.

а) На уроці географії. Учитель:

Вовочко! Там — південь, там — захід. А що в тебе позаду?
Латка на штанцях, я ж казав мамі, що буде видно.

б) «Вовочко, скільки літер в алфавіті?» — «Сім». — «Це ж як? Назви їх». — «А, л, ф, а, в, і, т».

в) На прийомі у лікаря.

— Хворий, що у вас з шиєю?

— Я озирнувся подивитись, чи не поглянула вона, щоб подивитись, чи я не озирнувся.

г) Учитель каже: «Вовочко, назви два займенники». Вовочка відповідає:«Хто, я?»

12. У якому реченні вжито цитату?

а) Я думала: «Весна для всіх настала, Дарунки всім несе вона, ясна» (Ле ся Українка).

б) Тихо думка шепоче: «Не зір тій весні!» (Леся Українка).

в) Він мовив: «Добре бути молодим У теплі дні збирання винограду» (М. Рильський).

г) Аналізуючи творчість Лесі Українки, Максим Рильський писав, що вона «почала ліричними поезіями, і ліричної струни не занедбала... до кінця віку» (М. Зеров).

Звертання

1. Яку роль, на вашу думку, відіграють звертання і вставні слова в реченні?

2. Прочитайте текст, знайдіть звертання, обміркуйте такі питання:

а) у яких реченнях за метою висловлювання можуть використовуватися звертання;

б) місце звертань у реченні;

в) інтонація речень зі звертаннями;

г) якими розділовими знаками виділяються звертання;

ґ) у якому стилі мовлення використовуються звертання?

Дідусь дуже любив маленького Павлика і завжди йому розповідав про зайців, про вовків, про лисичок, про всіх звірів, що він їх полював. А одного разу прийшов із лісу та й каже:

- Павлику, а я фазана бачив.

- Де ти, діду, бачив?

- У нашому лісі.

- Якого фазана?

- Такого, як ото ми з тобою бачили в зоологічному парку.

- Із таким червоним хвостом? З таким великим, що отак дугою згинається?

- З таким самим! Фазанів, Павлику, привезли в наш ліс аж із далекого Казахстану!..

- Дідусю, візьми мене, будь ласка, у ліс фазанів полювати!

Дідусь якось загадково посміхнувся та й каже: “Добре, Павлику!.. Підемо в ліс до фазанів…”

Та й розповів … Павликові про те, як треба оберігати взимку птицю…

(Остап Вишня)

3. Послухайте вірш, знайдіть у ньому звертання, випишіть їх. Як ще можна звертатися до тата, мами, бабусі, дідуся?

Прекрасні звертання

Є в нашій мові прекрасні звертання,

Добрі і щирі, чудові слова.

Такими слова усяк без вагання

Маму найкращу свою назива:

Мамо, матусенько, мамочко, ненько,

Матінко, усміх твій ніжний ловлю.

Мамонько рідна, моя дорогенька,

Я над усе тебе в світі люблю.

Я і до тата умію звертатись,

Хочу в словах передати тепло.

Щоб мій татусь міг частіше всміхатись,

І щоб в душі його сонце цвіло!

Татку, татусеньку, таточку, тату,

Кращого в світі немає навкруг!

Татоньку, хочу тебе я обняти –

Ти мій порадник, заступник і друг!

Я й до бабусі з любов’ю звертаюсь:

Бабцю, бабуню, бабусю моя!

І до бабусиних рук притуляюсь,

Та відчуваю в них лагідність я.

І до дідуся іду по науку:

Діду, дідуню, навчи в світі жить!

Він на голівку кладе свою руку,

Голос сріблястим струмочком біжить.

Слово чарівне! Яка в нього сила!

Скажеш з любов’ю – і радість росте!

Слово ласкаве народжує крила –

Ви не забудьте ніколи про те!

Донечко, синку, сестрице, бабусю, -

Дружна, велика, весела сім’я!

Таточку, мамочко, бабуню, дідусю, -

Мій оберег і родина моя!

(Надія Красоткіна)

4. Доберіть звертання до членів родини, створивши ситуацію спілкування з ними.

5. Доведіть, що в реченні “Любіть свою Вітчизну, діти!” слово діти не підмет, а звертання. Перебудуйте це речення так, щоб слово діти стало підметом.

6. Перебудуйте речення так, щоб підмети стали звертаннями, і запишіть перебудовані речення.

Учні бережно ставляться до шкільного майна. Школярі оберігають зелені насадження. Діти вивчають “Правила дорожнього руху” і дотримуються їх. Хай мама відпочине трохи, ми самі приберемо в кімнаті. Ось і брат допоможе. А сестричка поскладає акуратно свої іграшки в кошик. Я думаю, ми татові не заважатимемо писати листа? Скільки краси в моєму коханому місті! Особливо милі нам вулиці нашого дитинства.

7. Складіть з поданими словами речення так, щоб кожне слово виступало підметом і звертанням. Спробуйте скласти речення так, щоб їх можна було об’єднати однією тематикою.

Україна, зоря, Київ, земля, вітчизна, матінка, народ., барвінок.

8. Запам’ятайте скоромовки, визначте в них звертання.

Ти, малий, скажи малому, хай малий малому скаже, хай малий теля прив’яже.

Не клюй, курко, крупку, не кури, коте, люльку.

9. Прочитайте текст. Доберіть до нього заголовок. Визначте до якого стилю належить поданий текст. Обґрунтуйте. Подумайте, для чого потрібні чарівні слова людині. Не забувайте вживати їх у своєму мовленні. Знайдіть речення зі звертаннями, накресліть схеми цих речень.

Густим лісом ішли двоє подорожніх – Дідусь і Онук. Була спека, подорожнім хотілося пити.

Нарешті вони прийшли до струмка. Тихо дзюрчала холодна вода. Подорожні нахилилися, напилися. Дідусь сказав:

- Спасибі тобі, струмочок.

Онук посміхнувся.

- Чому ти посміхаєшся, Онуче? – спитав Дідусь.

- Навіщо ви, Дідусю, сказали струмкові спасибі? Адже він не жива істота: не почує ваших слів, не знатиме про вашу подяку.

Дідусь замислився. Струмочок все дзюрчав і дзюрчав. У лісі співали пташки. Помовчавши, Дідусь сказав:

- Це так… Струмок нічого не почує. Якби води напився вовк, він міг би й не подякувати, а ми не вовки, а люди – не забувай цього, Внучку. А знаєш, для чого людина говорить спасибі? Знаєш, кого це слово підносить?

Онук замислився. Він ще ніколи не думав над цим.

- Людину, - сказав Дідусь. – Ми говоримо спасибі для того, щоб не стати ні вовком, ні ослом, ні безмозкою куркою…

(За В. Сухомлинським)

10. Складіть три речення так, щоб звертання стояло на початку, в середині і в кінці речення.

11. Допишіть закінчення у звертаннях і поставте розділові знаки.

О рідна пісн__ знову ти прийшла до матері й до батька – до народу (М. Рильський). Донеччин__ моя ти батьківщин__ тобі любов моя і всі мої чуття! Ой Мороз__ Морозенк__ ти славний коза___! (Нар. творчість)

12. Запишіть речення, поставте розділові знаки. Знайдіть у реченнях звертання і визначте, якими частинами мови вони виражені. Укажіть види звертань.

Крізь сотні сумнівів я йду до тебе добро і правдо віку (В. Стус). Зачерпнімо любі друзі ми води одним відерцем! (П. Тичина) Лети моя пісне за гори й долини (В. Сосюра). Розлягайся скибо чорна сійся зерно і рости (М. Рильський). Зеленійте доли і лужечки і орли здіймайтесь ув імлі (А. Малишко). Дзвени моя пісне крилата в вітрах світової весни (В. Сосюра). Не стелись тумане не шуміть тополі не печальте очі ви берізки голі! (В. Сосюра) Сій сіваче в людські груди правди вічної зерно (П. Грабовський). Хлюпни нам море свіжі лави! (П. Тичина) Зіроньки ясні небо покрили вийди дівчино серденько миле (Нар. творчість). Слався наша юність і сади й діброви і міста і села край орлиний мій! (В. Сосюра)

13. Подумайте і скажіть, як звернутися до

· незнайомого чоловіка в транспорті;

· жінки-продавця в магазині;

· приятеля;

· учителя;

· батьків, родичів.

14. Уявіть, що ви маєте можливість помандрувати. Як треба звернутися до

· літньої жінки в Канаді;

· дівчинки у Франції;

· дорослого чоловіка в Америці;

· вашого ровесника в Англії.

15. Розподільний диктант. Запишіть у два стовпчики звертання до осіб чоловічої і жіночої статі. Спробуйте з’ясувати, народи яких країн використовують такі звертання. Простежте вияв ставлення до співбесідника через використання звертань різних народів світу.

Сер, пан, добродійко, дон, леді, міс, фрау, добродію, фрейлін, пані, місіс, ага, фрекен, матрона, мілорд, мадемуазель, ханум, містер, гер, міледі, донья, мадонна, мсьє, ходжа, хаджі.

16. Підготуйте вітальну листівку, використовуючи різні форми звертань.

17. Ситуативні вправи.

· Тільки на станції метро виявилося, що ви забули вдома гаманець. Повертатися додому немає часу. До турнікета підходить літній чоловік, що живе в сусідньому будинку. Ви з ним незнайомі, не вітаєтеся при зустрічі, але бачитеся мало не щодня у дворі. Попросіть його допомогти вам. Якими слова обов’язково потрібно скористатися?

· Ви стоїте в черзі в овочевому магазині. Раптом з’ясувалося, що бабуся, яка стояла перед вами, забула кошика з продуктами. Бабусю ще можна наздогнати. Відтворіть удвох зі своїм однокласником розмову з бабусею. Які слова обов’язково слід використати в розмові?

· Вашому однокласникові стало зле під час уроку, довелося викликати швидку допомогу. Класний керівник запропонувала вам зателефонувати мамі хлопчика і сповістити про те, що сталося. Відтворіть удвох з однокласником телефонну розмову з мамою. А також зміст ще й вечірньої розмови з його татом, який відвідав у лікарні сина. Поцікавтеся станом здоров’я однокласника, самопочуттям, з’ясуйте, коли зручно його провідати. Які слова потрібно вживати в розмовах? Які звертання ви використаєте?

18. Складіть 5 речень зі звертанням Україно (можна його поширити), при якому було би вжито займенник ти в різних відмінках.

З р а з о к: Україно, ти для мене диво (В. Симоненко). До тебе, Україно, наша бездольна мати, струна моя перша озветься (Леся Українка).

19. Доберіть форми звертань до осіб, у яких беруть інтерв’ю, зважаючи на їх вікові особливості та професійний статус.

20. Знайдіть у творах Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка різні форми звертань. З якою метою вони використовуються в поезіях?

21. Проаналізуйте іменники кожної колонки. Поставте їх у формі кличного відмінка. Чому це не можна зробити з іменниками другої колонки? Складіть речення, увівши в них подані слова в ролі звертання.

Добродій, мама, край, хлопчик, Коханий, рідний, любий, дорогий,

директор, друг, земля, дівчина. шановний, вельмишановний, хороший

мій, ріднесенький.

22. Творча робота. Складіть та запишіть висловлювання обсягом 5 – 6 речень на тему “Моє місто”, використавши в ньому 2 – 3 звертання.

23. Складіть узагальнюючу таблицю на тему “Розділові знаки в реченнях із звертаннями”.

24. Випишіть з байки “Вовк і кіт” Л. Глібова речення зі звертаннями. Яку особливість мають ці звертання?

25. Перекладіть текст українською мовою і запишіть. Знайдіть звертання і визначте його вид. Поясніть розділовий знак при звертанні.

Дорогие мои друзья! Самая большая победа придёт только к тому, кто умеет одерживать над собой и маленькие, незаметные для других, победы. Занимайтесь своими обычными делами. Но всегда и во всём стремитесь к большой цели, тренируйте свою волю, не отступайте ни перед чем, что кажется трудным. И Родина доверит вам самое ответственное, самое трудное и почётное задание.

С л о в н и к: Одерживать победы – здобувати перемоги; стремитесь к цели – прямуйте до мети; самое ответственное – найвідповідальніше.

26. Доберіть 5 – 6 прислів’їв зі звертаннями.

Вставні слова і сполучення слів

1. Заповніть таблицю “Групи вставних слів за значенням”.

№	Групи вставних слів за значенням	Приклади
1.	Упевненість
2.	Невпевненість
3.	Джерело повідомлення
4.	Порядок викладу думок
5.	Почуття
6.	Активізація уваги
7.	Слова ввічливості

2. Кодовий диктант. “Вставні слова”. Визначте групу вставних слів. Запишіть номер групи.

Очевидно, безперечно, мабуть, як кажуть, здається, дякую, зокрема, зверніть увагу, як на зло, можливо, ясна річ, кажуть, на мій погляд, на мою думку, по-моєму, справді, нівроку, за вченням, чуєте, спасибі, на сором, між іншим, пробачте, ясна річ, добрий день, дозвольте, вибачте, до побаченням, за висловом, на добраніч, будь ласка, отже, безперечно, чого доброго, нарешті, кажуть, доброго ранку.

3. Складіть по одному реченню, використовуючи вставні слова кожної групи.

4. Запишіть речення, поставте в них розділові знаки. Знайдіть вставні слова і визначте їх групи за значенням.

Совість безумовно невід’ємна риса справжньої людини. Україна на щастя виборола незалежність. На думку Тараса Шевченка потрібно і чужому научатись, і свого не цуратись. Щоб здобути щастя, необхідно по-перше навчитися мислити по-друге ушляхетнити свої почуття по-третє невтомно творити добро. Вибачте будь ласка за турботу. Як кажуть доброму скрізь добре. В українській народній творчості не менше мабуть ніж про калину, складено пісень та легенд про вербу. По-перше верба була символом родинного вогнища. По-друге вона має цілющі властивості. Нарешті з вербою пов’язували уявлення про світове дерево що єднає людину з небом.

5. Запишіть, добираючи вставні слова. Визначте групу за значенням кожного вставного слова. Розставте розділові знаки.

То ___________ не козак, що боїться собак. Майська роса _________ краща вівса. Учитися ____________ ніколи не пізно. Добре ім’я _________ найкраще багатство. Ольго Василівно ________________ поясніть мені значення слова “авангард”. Білясте море ___________ потягається в сонній млості й ніжно викидає перші хвилі на берег. План був дуже простий і ___________ реальний. Це ви, Тарасе Даниловичу? Заходьте! ___________. Анатолій захоплено поглядав то на мене, то на Ніну і ____________ заздрив нашій дружбі. Сашко ____________ ніколи не пропускав нагоди допомогти матері.

6. Вибірковий диктант. Випишіть із речень вставні слова, подумайте, що вони виражають.

Вас ніколи, напевно, не виникало бажання довідатися, звідки взялися такі знамениті “прізвища”, як Баба-Яга, Дід Мороз, Змій Горинич? Хто з них молодший, а хто старший?

Хоч усі вони, безперечно, живуть у казках, та істоти ці дуже неоднакові. Так, найстарша, без сумніву, серед них Баба-Яга. З’явився цей казковий персонаж у дуже віддалені від нас часи, коли було, наприклад, слово з коренем єг-, що означало “злий, противний”. Сліди його є в багатьох мовах. У поляків, скажімо, на злу, в’їдливу жінку кажуть – єндза, чехи Бабу-Ягу звуть Єдзінка. Аж страшно подумати, скільки поколінь дітей лякала Бабою-Ягою, якщо слово Яга корінням сягає таких давніх часів!

7. Прочитайте речення і скажіть, у яких з них підкреслені слова є вставними, а в яких виступають членами речення. Як ви це визначили?

Того, можливо, не знайду я слова, щоб оспівати рідний край. Усе під силу, усе можливо тим, хто прагне до мети. Мені осіння ніч короткою здається. Здається, хтось постукав тихенько у двері. Видно шляхи полтавські і славну Полтаву. Видно, було вже пізно, бо ніде по хатах не світилося. Пісня, здавалось, бриніла вже в ньому. Гафійці здавалось, що ясна для неї кожна душа і кожна думка, як своя власна. Він, бачите, був в апаратній. Ви бачите, як широко розлилася річка. Кажуть, дні на полі – хліб у коморі. Люди кажуть, що татарське зілля здавна використовували як лікувальний засіб.

8. Складіть речення, де подані слова були б то вставними, то членами речення.

Здається, кажуть, може, видно, зрозуміло, знаєте, на сором, уявіть собі, значить, правда, дійсно.

9. Словниковий диктант. Поясніть орфограми в кожному слові.

Здається, по-моєму, на думку кого-небудь, по-перше, очевидно, по-третє, звичайно, на жаль, нарешті, таким чином, на щастя, отже, мабуть, а втім, одначе, щоправда, як на гріх, нівроку, взагалі, зрештою, розуміється, по-вашому, по правді.

10. Поясніть, як розділові знаки змінюють зміст поданих речень.

Він певно згасає. – Він, певно, згасає. Антін очевидно вагався. – Антін, очевидно, вагався. Він здається мертвим. – Він, здається, мертвий.

11. Вільний диктант. Записуючи тричі прослуханий текст по пам’яті, використовуйте в ньому вставні слова.

Адресу на конверті слід писати точно й охайно. На конверті потрібно вказати й зворотну адресу. По-перше, вона може знадобитися адресатові для відповіді. По-друге, лист мусить повернутися назад, якщо з якоїсь причини не знайде адресата. Писати й підписуватися, безумовно, треба розбірливо.

Поясніть значення слів: адрес – адреса, адресат – адресант.

12. Складіть по три речення за схемами.

В.с., ________. ________ , в.с., __________. __________, в.с.

13. Мабуть, у кожного з вас була в житті ситуація, коли ви вчинили несправедливо у ставленні до своїх знайомих, родичів. Чи завжди ви просили вибачення? Напишіть текст такого вибачення при зустрічі з людиною, яку ви образили, знайдіть у собі мужність попросити вибачити вас. Уживайте вставні слова. Пам’ятайте про правила мовлення.

14. Складіть “Словничок мовного етикету”.

15. Спишіть тексти, доповнюючи їх вставними словами, словосполученнями чи реченнями. Поставте розділові знаки. Усно визначте групу вставних слів.

Рушник

Рушник … символізував не тільки естетичні смаки, він завжди був своєрідною візиткою, обличчям оселі та господині. … по тому, скільки і які були рушники, створювали думку про жінку, її дочок. Він … характеризував жіночу вправність та майстерність, … охайність та працьовитість. Вишитий рушник … створював настрій, формував естетичні смаки, був взірцем людської працьовитості.

Верба

Верба – один із символів України. Це символ краси і неперевершеності життя …

З давніх-давен в Україні вербу вважали святим деревом. Перед Великоднем шостий тиждень посту називався вербним. У цей день святять вербу. … освячені гілочки цілий рік служать оберегами полів від граду, … вербою обкурювали хату від хвороб, … клали в колиску немовляти.

16. “Зайве слово”. Визначте групу вставних слів і знайдіть зайве слово.

Нівроку, чого доброго, на жаль, здається, як на зло, на щастя.

Нарешті, по-перше, між іншим, зокрема, за висловом, отже.

Ясна річ, справді, таким чином, безперечно, звичайно, без сумніву.

Очевидно, мабуть, можливо, здається, зокрема, може.

17. “Вибери пару”.

На жаль, звичайно, спасибі, нарешті, може.

Нівроку, мабуть, на добраніч, між іншим, знаєте.

Безумовно, як на зло, таким чином, мабуть, добрий день.

Без сумніву, за висловом, на щастя, справді, зверніть увагу.

18. Перекладіть вставні слова українською мовою.

Наверное, конечно, возможно, кстати, простите, несомненно, дескать, ничего себе, итак, впрочем, действительно, между прочим, может быть.

19. Редагування. Відредагуйте і запишіть речення.

І тут так би мовити у всій красі зверніть увагу я його розумієте зустрів на околиці села. Іду я недавно розумієш вулицею і бачу власне кажучи Сергія як кажуть власною персоною.

20. Розгадайте акровірш. Визначте вставні слова і з’ясуйте їх групи.

Рідний край

У всіх людей одна, мабуть, святиня.

Куди не глянь, де не спитай.

Рідніше, безумовно, їм своя пустиня,

Аніж земний в пустині рай

Їм красить, безперечно, все їх рідний край.

Нема (ви знаєте) без кореня рослини

А нас, людей, нема без Батьківщини.

21. Пригадайте, що таке синоніми. Виберіть із синонімічного ряду найбільш вдалі вставні слова і речення, поясніть свій вибір (усно).

Учених дуже цікавить, чому немає гранітної оболонки на дні океанів. (Може, можливо, мабуть), вона була розірвана в ті часи, коли величезний праматерик, з якого утворилися всі сучасні материки, розповзався по поверхні Землі? А (може, можливо, мабуть), (як вважають дослідники, на думку деяких дослідників, як думають деякі дослідники, як здається деяким дослідникам), якимось небесним тілом, силами тяжіння від Землі було відірвано чималий шмат її поверхні і з цього утворився супутник Землі Місяць? (Можливо, може, мабуть), були й інші якісь причини. (Та так чи інакше, інакше кажучи, іншими словами), гранітної оболонки на дні океанів немає. Тут лежать базальти (В. Уткін).

Пряма мова. Діалог

1. Прочитайте народні прислів’я, укажіть у кожному слова автора та пряму мову. Запишіть. Накресліть схеми речень. Перебудуйте речення так, щоб пряма мова стояла перед словами автора. Запишіть. Прочитайте обидва варіанти, правильно їх інтонуючи.

Казав Наум: “Бери на ум!” І сова каже: “Мої діти найкращі!” Хрін каже: “Я з м’ясом добрий!” А м’ясо говорить: “Я і без хрону смачне!” Казала кума: “Дам пшона”, - а в неї самої нема. Казав пан: “Кожух дам”, і слово його тепле.

2. Перебудуйте подані речення в речення з прямою мовою та словами автора (у різних позиціях). Запишіть ці речення, накресліть схеми і поясніть розділові знаки.

Хтось мухам набрехав, що на чужині краще жити… (Л. Глібов) Прилетіла муха жвава і сказала, що вона лева бачила і сили в світі більшої не зна (Б. Грінченко). Хвалився кіт, що він убрід Дніпро перебреде. Та як пішов – і не прийшов, нема кота ніде (П. Воронько). Калина хвалилась, що медом солодка. Хвастала кобила, що возом горшки побила. Хвалилася вівця, що в неї хвіст, як у жеребця. Заліз черв’як у хрін та й кричить, що йому добре (Нар. творчість).

3. Графічний диктант. Накресліть схеми речень із прямою мовою.

Вовк у лося запитав: “Ти чому рогатий став?” Лось сказав: “Тому рогатий, що рогаті мама й тато”. “Ну й свистить в шпаківні шпак!” – дивувався в річці рак (Є. Гуцало). “Завтра, завтра, не сьогодні! – так сказав варений рак. – Хай там що, а треба жити тільки так! А я ось заметушився й втрапив у рибальські сіті! Метушився, кип’ятився… Довелось почервоніти!” (Л. Керролл). “Зіграєм в піжмурки!” – місяць сказав і за горою зник (У. Де ла Мер). У полі могила з вітром говорила: “Повій, вітре буйнесенький, щоб я не червоніла!” Козак під’їжджає, дівчині гукає: “Дівча миле, чорнобриве, напій же коня”. Та не вийшла дівчинонька, вийшла стара мати, взяла коня за поводи та й стала питати: “Сину ж ти мій, соколоньку, де тебе шукати?” Пишуть турки і татари старесеньким дідам: “Виходжайте, українці, проти орди з хлібом!” (Нар. творчість).

4. Складіть речення за поданими схемами.

А: “П”. “П”, - а. “П, - а, - п”.

А: “П!” “П!” – а. “П, - а. – П”.

А: “П?” “П?” – а. “П, - а: - П”.

А: “П”, - а.

5. Розставте пропущені розділові знаки.

Один чоловік говорить другому А я вже перехопив. Як же ти перехопив допитується другий. Перший уточнює Та з’їв окраєць хліба дві паляниці та два решета гнилиць (Нар. творчість).

Молода мати з дівчинкою їдуть до села. Жінка, що сидить поруч, запитує Куди доню їдеш? По бабусині казки! відповідає дівчинка. Жінка посміхається і знову питає А ти любиш свою бабусю? А хіба можна бабусю не любити дивується дівчинка (За В. Скуратівським).

Ти спиш Семене при вікні Ні То може плачеш в тишині Ні А двійок не було в ці дні Ні То просто думаєш дивак Так Одержав вісті ти сумні Ні Про що ж ти думаєш Семене Щоб відчепився ти від мене (Г. Бойко).

6. Перебудуйте речення з прямою мовою в речення з непрямою мовою.

Народна мудрість твердить: “В умілого руки не болять”. “Ольго Гнатівно, поясніть, будь ласка, мені ще раз правило”, - просить учень учительку.

7. Доповніть речення прямою мовою і запишіть, ставлячи потрібні розділові знаки.

Учитель увійшов у клас і сказав…

Учні теж привіталися, а потів учитель спитав…

… Відповів п’ятикласник Сергій.

8. Розставте пропущені розділові знаки в діалозі.

Грицю Грицю до роботи!

В мене порвані чоботи!

Грицю Грицю до телят!

В мене ніженьки болять!

Грицю Грицю до Марусі!

Зараз зараз, приберуся!

9. Доповніть короткі діалоги, дотримуючись етикетних норм.

1) – Оксанко, у тебе чудовий вигляд.

2) – Вітаю тебе, Петрику, з днем народження!

3) – Радий тебе бачити, Вадиме!

4) – Олечко, дуже дякую тобі за допомогу!

10. Допишіть в діалозі слова автора, розставляючи відповідні розділові знаки.

- Чого це в тебе вся куртка в дірках, Юрко?

- Я з хлопцями грався в різні предмети, мамочко.

- Які предмети?

- Я був швейцарським сиром.

11. Робота в парах. Передайте зміст поданих нижче мовленнєвих ситуацій за допомогою речень з прямою мовою або діалогу.

1) Ти йдеш по вулиці. Раптом до тебе звертається перехожий.

2) Почувши дзвінок, ти відкриваєш двері і бачиш незнайомого однолітка.

12. Прочитайте текст. Спробуйте назвати недоліки мовлення хлопчика. Чи можна вважати таке мовлення змістовним, виразним, багатим? Чому?

Ух, і здорово!

Недавно мій сусід по квартирі, хлопчик років дванадцяти, повернувся з кіно. Очі його збуджено блищали.

- Що, гарна була картина? – спитав я.

- Ух, і здорово! – відповів він.

- Що саме здорово?

- Та, розумієте, так здорово! Спочатку, значить, він раптом довідується, а потім, розумієте… Ну, словом, просто здорово… Загалом, він спочатку не знає, і так здорово, що, розумієте, взагалі ніхто не знає… А потім, розумієте, він уже знає, а вони!… Ну, загалом, здорово… Розумієте? (За О. Дороховим)

13. Робота в парах. Прочитайте текст. Визначте, до якого стилю мовлення він належить? Чому? Які правила спілкування порушив Сашко? Розіграйте подібний діалог, але щоб він відповідав би правилам спілкування.

У квартирі Мишка задзвенів телефон.

- Ало! Мишко, це ти? Ні? Покличте мені Мишка. Швидше!

- Що трапилося?

- Хочу дізнатися, чи зійшлася в нього задачка з відповіддю.

- А хто це говорить?

- Сашко.

- Скажи, Сашко, - пошепки запитала бабуся Мишка, - а чи запитується в цій задачці про те, чи зручно телефонним дзвінком піднімати людей з ліжка?

- Ні, - знітився Сашко, але тут же додав: - А що тут такого?

14. Уявіть ситуацію: ви поспішаєте вранці до школи. Підбігаєте до трамвая чи автобуса на зупинці, а двері в останній момент перед вами зачиняються. Водій, помітивши вас, відчиняє вам двері. Які формули подяки водієві ви використаєте?

15. Робота в групах. Розробіть пам’ятку спілкування по телефону.

16. Розкрийте поняття “Культура ведення діалогу”.

17. Робота в парах. Складіть і розіграйте діалог про нещодавно прочитану книжку. Обов’язково вкажіть назву книжки та ім’я її автора. Передайте власне враження від прочитаного. Використайте подані речення та частини речень.

Хочу поділитися своїми враженнями… Я з інтересом прочитав… Назва здається знайомою… Зміст, двома словами, такий… Чи не було знято за книжкою кінофільм? Надзвичайно цікавим є… Викликає співчуття… А мене вразило те, що… Примушує замислитись… Надовго запам’ятовується… Не може не викликати захоплення… Раджу тобі прочитати… При нагоді переглянь кінофільм… Я радив би тобі взяти цю книжку в бібліотеці.

18. Робота в парах. Складіть і розіграйте діалог між двома однокласниками, один з яких передає іншому запрошення своєї бабусі, що живе в селі, разом із ним погостювати в неї протягом тижня. Використайте подані початки речень.

Бабуся просила передати… Чи не завдам я клопоту… Бабуся буде рада тобі… Я відчуваю незручність… У нас люблять гостей, тому… Чи не зможу я допомогти в господарстві? У бабусі чимало кролів… Я дуже люблю тварин, тому… Чудово відпочинемо… Якщо це не обтяжить твою рідню… Спитай дозволу в батьків… Передай, будь ласка, мою вдячність… Домовимося про зустріч…

19. Прочитайте текст. Визначте жанр твору, його тему та головну думку. Запишіть, замінивши пряму мову на діалог.

Кошеня й мишка

Подружилися кошеня й мишенятко. Повернулося кошеня додому, а мама питає: “Що за гарний запах ти з собою принесло?” Котик відповідає: “Так пахне мій друг мишеня!” “Дуже добре, - відказує кішка. – Як ітимеш до свого смачного приятеля, поклич мене!”

У цю мить миша питає у своєї дитини: “Що за гидкий запах ти принесло?” Мишенятко пояснило: “Я гралося з кошеням!” “Та це ж загибель наша!” – злякалась і розгнівалася миша (Гвінейська казка).

20. Стилістичний експеримент. Усно перекажіть текст, використовуючи речення з прямою мовою. У чому полягає відмінність між текстами?

Якось дроворуб рубав дрова на березі ріки і впустив сокиру. Течія потягла її, а дроворуб сів на березі і плакав доти, поки Гермес змилосердився і прийшов до нього. Дізнавшись від дроворуба, чого він плаче, Гермес відразу ж пірнув у воду, виніс йому золоту сокиру і запитав, чи це не вона. Коли дроворуб заперечив, Гермес пірнув удруге, виніс срібну і знову запитав, чи не таку сокиру він упустив. Дроворуб відмовився і від цієї. Тоді Гермес, за третім разом, простяг йому його власну сокиру, і дроворуб упізнав її. Гермес оцінив його чесність і подарував йому всі три (Із байки Езопа “Дроворуб і Гермес”).

21. Редагування.

Бабуся промовила, що посиджу, бо втомилася. Мама сказала, що, Олю, дорогою додому не забудь купити хліба. Учителька нагадала, що завтра ви будете садити дерева.

Поняття про дієслово

особи: я читаю, ти читаєш, він. читає;

роду: він знав, вона знала, воно знало;

числа: я вважаю, ми вважаємо;

часу: писав, пише, писатиме;

способу: згадую, згадай, згадав би.

постійні, властиві всім формам (вид - доконаний і недоконаний; перехідність / неперехідність);

непостійні, властиві окремим формам (особа — перша, друга і третя; рід — чоловічий, жіночий, середній; число — однина, множина; час — минулий, теперішній, майбутній; спосіб — дійсний, умовний, наказовий).

префікси (порівняйте: вчити і вивчати);

суфікси (читав, читала);

допоміжне дієслово бути (читати, буду читати);

частки (збудував, збудував би; запише, хай запише);

закінчення (найчастіше): біжит[ь], прийш[ли], прийш[ло]; планува[ла], планува[ло].

Початковою формою дієслова є неозначена форма (інфінітив), яка закінчується на -ти, рідше —-ть: читати, працювать. Неозначена форма тільки називає дію або стан.

Інші форми дієслова мають значення:

Дієслово має ознаки (граматичні значення):

Показниками граматичних значень дієслова є:

Неозначена форма дієслова може бути будь-яким членом речення. Інші форми виступають у реченні присудками.

Не з дієсловами

Не з дієсловами здебільшого пишеться окремо: не сказав, не зміг би, не переписуй. Разом не пишеться в таких випадках:

коли дієслово не вживається без не
(ненавидіти, нехтувати);
коли дієслово означає неповноту дії, виразником чого є префікс недо- (недочувати, недогледіти).

Зверніть увагу!
Щоби вирішити, чи писати не з дієсловом разом, треба вдуматись у зміст речення. Наприклад,(не) здужати може означати хворіти — тоді пишеться разом (Івась уже третій день нездужає) іне зможе — тоді пишеться окремо (Спортсмен не здужав підняти штангу); (не) славити може означати ганьбити (Шахрая неславили у всіх газетах) і не прославляти (Промовці не славили директора, а розглядали його діяльність);
Звукосполучення недо не завжди є одним
префіксом: до- може бути частиною дієслова, з яким вживається заперечна частка не: не додав, не дослідили, не добудували. (Порівняйте: У цьому році бібліотеку добудували. — їв цьому році не добудували бібліотеки.)

Вид дієслова

Дієслова мають два види — доконаний і недоконаний.

Доконаний вид означає дію, обмежену в часі, вказує на її завершеність (змалював, напишу, виконав би) або початок (заспівав, закричав, відгукнувся).

Дієслова доконаного виду відповідають на питання що зробити? що зробив? що зроблю? та ін.

Дієслова недоконаного виду означають дію незавершену, не обмежену в часі: розповідав, пишу, будемо збирати. Відповідають на питання що робити? що роблю? що робитиму?

Дієслова недоконаного виду вживаються в усіх часах, а доконаного — лише в минулому та майбутньому: дія, яка триває тоді, коли про неї говориться, не може бути завершеною.

Більшість дієслів входять до видових пар: виконувати — виконати; стукати — стукнути,

Відрізняються такі дієслова одне від одного:

наявністю або відсутністю префіксів:
писати — написати, пиляти — спиляти;
суфіксами: ступати — ступити, грюкати — грюкнути;
наголосом: насипати — насипати;
голосними звуками у корені: стріляти — стрельнути, витирати — витерти;
приголосними звуками в корені: розповідати — розповісти, вимощувати — вимостити, проголошувати — проголосити.

Окремі видові пари дієслів мають різні основи: брати — взяти, ловити — піймати.

Деякі дієслова не мають видових пар. Вживаються вони у значенні:

доконаного виду: розговоритися, натішитися;
недоконаного виду: розмовляти, сподіватися, вимагати;
обох видів (переважно слова іншомовного походження з суфіксом -ува-): форсувати, атакувати.

Перехідні та неперехідні дієслова

Перехідні дієслова означають дію, яка спрямовується (переходить) на певний предмет, названий іменником або займенником у Зн. в. без прийменника:
виконати (виконую, виконай та Ін.) — що? — вправу;
зустріти (зустрів, зустрів би та ін.) — кого? — друзів;
прочитати (прочитає, прочитала) — що? — повість.

Якщо присудок у реченні вживається із заперечною часткою не, іменник ставиться не у знахідному, а в родовому відмінку: не виконав вправи, не прочитала повісті.

Додаток у Р. в., залежний від перехідного дієслова, ставиться й тоді, коли він означає частину від цілого: хворому подали води.

Неперехідні дієслова означають стан або дію, яка на інший предмет не переходить, і, отже, не вимагають залежного іменника у Зн. в. без прийменника: гуляти парком, думати про канікули, гратися на подвір'ї.

Дієслова, які закінчуються суфіксом -ся, навіть ті, що утворилися від перехідних, є неперехідними: усміхатися, купатися, оглянутися.

Часи дієслів

Минулий час означає дію, що відбулася до моменту розповіді про неї. Дієслова минулого часу можуть мати і доконаний (що зробив? повторив), і недоконаний (що робив? повторював) вид.

Дієслова минулого часу змінюються за числами (читала, читали), а в однині — за родами(читав, читала, читало).

Дієслова минулого часу утворюють від основи інфінітива (відкидання від неозначеної форми закінчення -ти.) додаванням суфіксів — для чоловічого роду -в-, для жіночого і середнього
родів та множини -л і закінчень — для жіночого роду — -а, для середнього -о, для множини -й(у формі чоловічого роду закінчення нульове): повідомити - повідомив, повідомили, повідомила, повідомило.

У дієсловах, основа яких закінчується на приголосний звук (побігти), у формі минулого часу чоловічого роду суфікс не додається (побіг). Водночас у коренях можуть відбуватися чергування голосних звуків (нести — ніс).

Теперішній час означає дію, яка відбувається в момент розповіді про неї. Дієслова теперішнього часу мають тільки недоконаний вид. Змінюються вони за особами і числами. Утворюються форми теперішнього часу від основи теперішнього часу, яку одержуємо, відкидаючи закінчення 3-ої особи множини:

Особові форми утворюються за допомогою закінчень:
1 особа однини — -у (-ю);
2 особа однини — -еш (-єш), иш (-їш)
3 особа однини – - е (-є), -ить

1 особа множини – - емо (-ємо), -имо (-їмо)
2 особа множини – -ете (-єте), -ите (-їте)

3 особа множини -- -уть (-ють), -ать (-ять)

Майбутній час означає дію, яка відбуватиметься (відбудеться) після розповіді про неї. Майбутній час має три форми: одну доконаного виду (розгляну) і дві недоконаного — просту(розглядатиму) і складену (буду розглядати).

Дієслова майбутнього часу в усіх формах змінюються за особами і числами.

Дієслова майбутнього часу доконаного виду змінюються так само, як дієслова теперішнього часу:
зігну, зігнеш, зігне, зігнемо, зігнете, зігнуть;
засію, засієш, засіє, засіємо, засієте, засіють.

Проста форма майбутнього часу недоконаного виду утворюється додаванням до інфінітива суфікса -м- та особових закінчень: знатим[у], знатим[емо], знатим[еш], знатим[емо], знатим[ете], знатим[уть].

Складена форма майбутнього часу недоконаного виду утворюється від інфінітива та допоміжного дієслова бути, яке набуває особових форм: буду відповідати, будеш відповідати, буде відповідати, будемо відповідати, будете відповідати, будуть відповідати.Допоміжне дієслово завжди стоїть перед інфінітивом і пишеться окремо. Інфінітивна частина складеної форми не змінюється.

Дієвідміни

Ви помітили, що між особовими формами різних дієслів є відмінності. Наприклад: ти пишеш,але ти кричиш, ти стоїш. Зумовлено це тим, що всі дієслова поділяються на дві дієвідміни — першу і другу.

Найлегше розрізняти дієвідміни за формою третьої особи множини теперішнього часу: закінчення-уть (-ють) визначає належність до першої дієвідміни (бережуть, знають), а закінчення -ать (-ять) — до другої (кричать, стоять).

Можна орієнтуватися і на неозначену форму дієслова. Краще почати зі з'ясування того, чи належить дієслово до другої дієвідміни, оскільки вказівок на це небагато.

До другої дієвідміни належать дієслова:

основа інфінітива яких закінчується на
-й-, -і- (-Ї-), що випадають в особових формах: любити — люблю; горіти — горю, гориш; кроїти — кроять;
основа інфінітива яких закінчується на
-а- після шиплячого звука та -й-, який також в
особових формах не зберігається: кричати — кричить; держати — держимо; стояти —стоїте;
бігти, спати, вчити.

Усі інші дієслова належать до першої дієвідміни. А саме:

з односкладовою основою інфінітива, що закінчується на голосний звук: бити - б'ють, жати — жнуть, але: сплять, вчать;
з основою інфінітива на -і-, що зберігається в інших формах: біліти – біліє, біліють;
з основою інфінітива на -а-, тільки не після шиплячих та [й]:думати — думають, писати – пишуть;
з основою інфінітива на -а- після шиплячих, якщо цей звук зберігається в особових формах: бажати — бажають, мішати — мішають;
з основами інфінітива, в яких є суфікси -ува- (-юва-), -ну-: малювати, — малюють, корчувати — корчують, стукнути — стукнуть;
з основами на -оро-, -оло-:полоти — полють, молоти — мелють;
з основами інфінітива на приголосний звук: пекти — печуть,везти — везуть, але: бігти— біжать;
слова ревіти, іржати, хотіти.

Різниця в особових закінченнях полягає в тому, що дієслова першої дієвідміни у 2-ій і 3-ій особах однини, в 1-ій і 2-ій особах множини мають звук [е] (букви е або є), а дієслова другої дієвідміни — звуки [й] або [і] (букви й або г):
миєш, миє, миємо, миєте — клеїш., клеїть, клеїмо, клеїте;
хочеш, хоче, хочемо, хочете — стежиш,, стежить, стежимо, стежите.

Зверніть увагу!

У третій особі дієслова І дієвідміни, на відміну від дієслів другої, не мають кінцевого -ть, а перед суфіксом -ся воно з'являється. Порівняйте: знає — знається; хоче — хочеться.
Дієслова їсти, дати та похідні від них, утворені префіксальним способом (поїсти, віддати), мають відмінні від інших дієслів
форми:

	1 ос.	2 ос.	3 ос.
Однина	їм, дам	їси, даси	їсть, дасть
Множина	їмо, дамо	їсте, дасте	їдять, дадуть

Особливої уваги заслуговує 2-а особа однини, яку дуже часто утворюють неправильно.

Чергування звуків у дієсловах

Внаслідок утворення форм теперішнього і майбутнього часу доконаного виду в дієсловах першої дієвідміни перед особовими закінченнями відбуваються такі чергування приголосних звуків:
[г], [з] –> [ж]: могти — можу, можеш; в'язати — в'яжу, в'яжуть.

[х], [с] –> [ш]: дихати — дишу, дишуть; чесати — чешу, чешуть;
[к] –> [ч]: кликати — кличу, кличуть.

Внаслідок утворення форми першої особи однини дієслів другої дієвідміни спостерігаються такі чергування приголосних:
[д] –> [дж]: сидіти — сиджу;
[т] –> [ч]:   світити — свічу;
[з] –> [ж]:    возити — вожу;
[с] –> [ш.]:   просити — прошу.

За збігу [ст] або [зд] відбувається подвійне чергування:
[с] –> [ш], [т] -> [ч]: чистити –> чищу [чишчу];
[з] –> [ж], [д] –> [дж]: їздити –> їжджу.

Губні звуки [б], [а], [е], [л], [ф] у першій особі однини і третій особі множини чергуються зі звукосполученнями [бл], [пл], [вл], [мл], [фл]:
любити — люблю, люблять;
спати – сплю, сплять;
ловити — ловлю, ловлять;
мовити — мовлю, мовлять;
графити — графлю, графлять.

Вимова і написання -ться і -шся в кінці дієслів

У багатьох дієсловах є суфікс -ся, який стоїть після закінчення (напр., оглянутися). Внаслідок утворення особових форм таких дієслів виникають збіги приголосних звуків закінчення -ть (оглянуть) або -ш (оглянеш) та суфікса -ся.

У дієсловах на -ться вимовляється подовжений м'який звук [ц': ] (оглянуться [огл'а-нуц':а]), а в дієсловах на -шся — подовжений м'який звук [с': ] (оглянешся [огл'ане"с':а]).

На написання такі зміни у вимові звуків не впливають.

Способи дієслів

Дієслова мають дійсний, умовний І наказовий способи.

Дійсний спосіб виражає дію, яка відбулася, відбувається чи буде відбуватися (відбудеться). Дієслова дійсного способу змінюються за часами (теперішній, минулий, майбутній), числами (однина, множина), особами (в теперішньому і майбутньому часі) або родами (в минулому часі).

Умовний спосіб виражає дію, можливу за певних умов або бажану. Форми умовного способу утворюються додаванням до форм минулого часу частки би (б). Вибір одного з варіантів частки визначається кінцевими звуками слова, що стоїть перед нею: пішов би, пішла б, пішли б.

Дієслова умовного способу, як і минулого часу, змінюються за числами, а в однині — і за родами.

Форми умовного способу найчастіше вживаються у складних реченнях, що виражають умову:
Якби мені черевики, то пішла б я на музики (Шевченко).

Рідше вони служать присудками простого речення, в якому виражене прагнення, бажання:Хотіла б я піснею стати (Леся Українка).

Зверніть увагу!

Частка би (б) не завжди стоїть після дієслова, вона може міститись і перед дієсловом:

Кудись би їхав все (Олександр Олесь), і навіть на певній відстані від нього:

Як би я тепер хотіла у мале човенце сісти! (Леся Українка).

Яка б щаслива я була! (Олександр Олесь).

Наказовий спосіб виражає спонукання, заклик до виконання дії, наказ, побажання, прохання, пораду:
Говорімо усі, хоч ми добре навчились мовчати (В. Баранов).
О земле, велетнів роди (Тичина).

Дієслова наказового способу змінюються за числами й особами і мають в однині форму другої, а в множині — першої і другої особи: прочитай, прочитаймо, прочитайте.

Значення числа і особи виражається закінченнями:
2 ос. однини -й (роб[и], біж[и]) або нульове;
1 ос. множини -їмо (роб[імо], біж[імо]) або -мо (згадаймо, станьмо);
2 ос. множини -іть (роб[іть], біж[іть]) або -те (згадай[те], стань[те]).

У 2 ос. множини зрідка (переважно в поетичному мовленні) вживаються форми із закінченнями -іте (замість -іть):
Борітеся — поборете!(Шевченко).
Тож біжіте, панські слуги,і піймайте вітра в полі(Леся Українка).

У 1-ій особі множини вживається (здебільшого в розмовному мовленні) форма із закінченням -ітл (замість -імо):Ходім додому! Берімся до роботи!

Примітка

Форми першої особи однини та третьої особи однини і множини утворюються описово — поєднанням дієслів теперішнього або майбутнього часу із частками хай, нехай:хай побачу, нехай їде, хай запишуть.

Зверніть увагу!

Не можна сплутувати близькі за звуковим складом форми: бережемо (тепер, час) і бережімо(наказовий спосіб).

Найчастіше вони відрізняються одна від одної місцем наголосу: у формах теперішнього часу наголошеними можуть бути різні склади (ходимо, біжимо), у формі наказового способу — лише склад, до якого входить перший голосний звук закінчення (-імо): ходімо, біжімо, скажімо і т. д.

Форми наказового способу вживаються в реченнях, у яких немає підмета:
Юних днів, днів весни, не забудь! (Франко).
Сідай, спочинь, та не барись, бо сонце, бачиш, вже сідає (Олександр Олесь).

У таких реченнях часто вживається звертання:
Встань, Богдане, встань, збудися,на свій нарід подивися (Народна творчість).
Вічний художнику, стань мені вчителем знову (Л. Забашта).

Вживання одних способів і часів дієслів замість інших

Дієслова в теперішньому і в простій формі майбутнього часу доконаного виду можуть вживатися замість дієслів минулого часу:
Іду я вчора вулицею і несподівано зустрічаю шкільного товариша, якого не бачив десь із десять років,

Теперішній час за такого вживання служить засобом "унаочнення", наближення описуваних подій до адресата (вживається здебільшого в усному мовленні та в художній літературі).

Майбутній час може передавати несподівану, раптову дію, що вже відбулася. Раптом щось як закричить!

Дієслова теперішнього або минулого часу доконаного виду іноді вживаються замість майбутнього:
Завтра ми їдемо на екскурсію.
Я пішов до школи: там буде цікавий вечір.

Таке вживання властиве розмовному мовленню, воно підкреслює впевненість у тім, що дія відбудеться.

У значенні наказового способу можуть вживатися форми:

дійсного способу (Зараз ти зачитуєш твір, а інші готують усну рецензію). Така форма підкреслює обов'язковість дії.
умовного способу (Зачинили б ви вікно: протяг!). Вживається для висловлення побажання, прохання, поради.
інфінітив (А зараз відпочивати! Завтра буде нелегка робота). Неозначена форма підсилює категоричність наказу.

Такі заміни властиві розмовному і художньому стилям.

Безособові дієслова

Зазвичай, дієслова виражають дію, яку виконує якась дійова особа:
Учень пише твір. Наближається весна.

У таких реченнях назва особи або вказівка на неї служить підметом, а особова форма дієслова — присудком.

Але є дієслова, які виражають дію без вказівки на її виконавця. Це — безособові дієслова:світає, морозить (неможливо ставити питання хто світає? хто морозить?). У реченнях, де вжито такі дієслова, не може бути підмета:
Хворого вже другий день морозить.
Влітку світає дуже рано.

Безособові дієслова змінюються лише за часами, їхні форми в теперішньому і майбутньому часі нагадують форми третьої особи однини (вечоріє, звечоріє, вечорітиме, буде вечоріти), а в минулому — форму однини середнього роду (посутеніло, не спалось). Безособові дієслова означають явища природи або психічний чи фізичний стани людини.

Деякі дієслова можуть вживатись і в особовому, і в безособовому значенні.
Порівняйте:
Кінь тягне воза.
Хлопчаків тягне на подвиги.

Творення дієслів

Дієслова утворюються як від дієслів, так і від інших частин мови.

Префіксальний спосіб творення дієслів
Префіксальним способом дієслова утворюються тільки від інших дієслів, причому до одного твірного слова може приєднуватися значна кількість префіксів, кожен із яких надає слову іншого значення:
Під, за, об, пере, ви, до, від, … + бігти = забігти, добігти, підбігти, прибігти, бігти, перебігти, відбігти, оббігти, побігти, вибігти.

Це — найбільш продуктивний спосіб творення дієслів.

Суфіксальний спосіб творення дієслів
Суфіксальним способом утворюються дієслова від:

дієслівних основ: штовхати –> штовх<ну>ти,прочитати –> прочит<ува>ти, посилити –> посил<юва>ти;
від іменникових основ: обід –> обід<ат>и,коса –> кос<ит>и, розум –> розум<іт>и;
від прикметникових основ: білий –> біл<іт>и і біл<ит>и,пильний –> пильн<ува>ти, доросліший –> доросліш<ат>и.
від числівникових основ: двоє [двойе] –> дво<їт>и [двой<іт>и], четвертий –>четверт<ува>ти;
від займенників: як<ат>и, тик<ат>и, вик<ат>и.
від вигуків: ах<ат>и, ох<ат>и, ойк<ат>и, нук<ат>и.

Префіксально-суфіксальний спосіб творення дієслів
Префіксально-суфіксальним способом утворюються дієслова від:
дієслівних основ: глядіти –> нагляд<ат>и,кусати –> надкус<ит>и;
від неозначеної форми дієслова: сидіти –> насид<іт>и.
від іменникових основ: земля –> зазем<ит>ти, зброя [збройа] –> озбро<їт>и [озброй<іт>и];
від прикметникових основ: власний –> привласнити,більший –> перебільшувати;
від займенників: свій –> засво<їт>и [засвой<іт>и], двоє – подво<їт>и [подвой<іт>и].

Лише в окремих дієсловах спостерігається складання:
носити плоди –> плодоносити; тихо, мирно –> тихомирити; лихе слово -> лихословити.

Послідовність розбору дієслова

Назва частини мови. Загальне значення,
Початкова форма (неозначена форма).
Морфологічні ознаки:
- вид;
- перехідність;
- спосіб;
- особа (або рід) і число.
Дієвідміна.
Синтаксична роль:
- у словосполученні;
- у реченні.
Особливості вимови і написання.

Дієприкметник — особлива форма дієслова, що виражає ознаку за дією або станом і поєднує в собі граматичні особливості дієслова і прикметника. Відповідає на запитання : який? яка? яке? які?

Із дієслівних граматичних ознак дієприкметник має вид — доконаний або недоконаний та час — теперішній або минулий.

Вид дієприкметника залежить від того дієслова, від якого він утворений. Порівняйте: планувати — планований (недоконаний вид), запланувати — запланований (доконаний вид).

Час дієприкметника зумовлений тим, коли з'явилася ознака, на яку він вказує, — у минулому чи тепер: посивілий (минулий час), сивіючий (теперішній час).

Як і прикметник, дієприкметник змінюється за родами (підкреслений, підкреслена), числами (підкреслені — множина), відмінками (Н.:почорнілий; P.: почорнілого; Д.: почорнілому і т. д.); залежить від іменника (порівняйте: жовте листя; пожовтіле листя); у реченні виконує роль означення або присудка (Неподалік чорніє щойно зоране поле. Поле зоране вчасно.).

На відміну від прикметників, дієприкметники називають не постійну ознаку, а тимчасову, пов'язану з дією. Порівняйте: тихий куток — стихаючий гомін; біла стіна — побілена стіна.

Дієприкметниковий зворот

Дієприкметник разом із залежними від нього словами називається дієприкметниковим зворотом. Дієприкметник є означенням або присудком (наприклад: трава не скошена. У даному разі не скошена - присудок; означенням: На шляху розвитку кожної мови позначились історичні події, пережиті її народом.) (Антоненко-Давидович.) Події (які?), пережиті її народом.

Дієприкметниковий зворот, що стоїть після пояснюваного слова (у нашому прикладі — події), виділяється з-поміж інших частин речення комою або, якщо після нього речення продовжується, — двома комами: Історичні події, пережиті народом, позначилися на шляху розвитку його мови. В усному мовленні — відповідно одною або двома паузами.

Якщо дієприкметниковий зворот стоїть перед пояснюваним словом, він ні паузою в усному мовленні, ні комою на письмі не виділяється: На шляху розвитку кожної мови позначились пережиті її народом історичні події.

Або ще: Безмежний степ, укритий снігом, спав. (М. Старицький)

Відмінювання дієприкметників

Дієприкметники відмінюються так само, як прикметники твердої групи, — за родами (в однині), числами і відмінками:

Однина

Чоловічий і середній рід

Н. вічний (вічне), керований (кероване)
Р. вічного, керованого
Д. вічному, керованому
Зн. вічний (вічне), керований (кероване)
О. вічним, керованим
М. (на) вічному/вічнім, (на) керованому/керованім
Жіночий рід
Н. вічна, керованаР. вічної, керованої
Д. вічній, керованій
Зн. вічну, керовану
О. вічною, керованою
М. (на) вічній, (на) керованій
Множина

Н. вічні, керовані
Р. вічних, керованих
Д. вічним, керованим
Зн. вічні, керовані
О. вічними, керованими
М. (на) вічних, (на) керованих

Примітка

Подвійні форми знахідного відмінка зумовлені назвою істоти чи неістоти . Вибір форми місцевого відмінка диктується законами милозвучності: якщо наступне слово починається з голосного звука, тоді використовується закінчення -ім, якщо з приголосного — -ому: на замерзлім озері — на розмоклому ґрунті .

Активні і пасивні дієприкметники

Активні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку виконує пояснюваний іменник: атакуючий загін, дозрілий плід.

Пасивні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку над пояснюваним іменником виконує хтось інший: розв'язана задача, пошитий костюм.

Творення дієприкметників

Активні дієприкметники теперішнього часу в українській мові не існують, але були утворені за зразком російських. Ті в свою чергу, також не мали їх, а запозичили з церковнослов'янської мови: "горящий" проти питомого "горячий", що стало прикметником, як і українське "гарячий". Тому в сучасній мові вживаються дуже обмежено. Утворюються від основи теперішнього часу дієслів недоконаного виду (форма третьої особи множини без закінчення) за допомогою суфіксів: для дієслів І дієвідміни -уч- (-юч-), для дієслів II дієвідміни — -ач- (-яч-) словоформи:

Ріж[уть] + уч(ий) → ріжучий,
пала[ють] + юч(ий) → палаючий,
леж[ать] + ач(ий) → лежачий,
го[ять] + яч(ий) → гоячий і т.і. — одна з найуживаніших помилок в українській мові. Подібні форми українській мові не властиві. Їх вживають, коли не можуть позбутися впливу російської мови, де подібні словоформи - невід'ємна частина мови. В українській мові вживається форматой, що... чи такий, що... - що ріже, що палає, що лежить і т.і. Слово лежачий це прикметник, як і значущий.

Активні дієприкметники минулого часу утворюються від основи неозначеної форми (відкидання від інфінітива кінцевого -ти-) тільки неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л-:

дозрі[ти] + л[ий] → дозрілий.

Пасивні дієприкметники утворюються від основи неозначеної форми перехідних дієслів(минулого часу — від дієслів доконаного виду, теперішнього — від дієслів недоконаного виду) за допомогою суфіксів -н-, -ен- -т-:

виконати + н(ий) → виконаний,
пошити + т(ий) → пошитий,
обговорювати + н(ий) → обговорюваний
бачити + ен(ий) → бачений.

Примітка

Якщо основа інфінітива закінчується суфіксом -и-, то під час утворення дієприкметника цей суфікс опускається і вживається суфікс -ен-:

побачити + ен(ий) => побачений

Водночас відбуваються характерні для дієслівних форм чергування звуків [с]/[ш], [з]/[ж], [д]/[дж]: скошений, звужений, збуджений.

Якщо перед суфіксом -ен- стоїть губний звук ([ф], [м], [б], [п], [в]), перед суфіксом -ен- у дієприкметнику з'являється звук [л]:

висловити + ен(ий) —> висловлений.

Від деяких дієслів утворюються пасивні дієприкметники і з суфіксом -т-, і з суфіксом -ен- (тоді голосний перед -ти- опускається):

загорнути -> загорнутий—> загорнений;

розколоти—> розколений.

Перехід дієприкметників у прикметники та іменники

Дієприкметники можуть втрачати дієслівні ознаки виду і часу, а тому й переходити до прикметників. Так, у словосполученнях битий шлях,освічена людина виділені слова вказують на постійну ознаку (перше з них не має, зокрема, ознаки недоконаного виду і теперішнього часу, друге — доконаного виду і минулого часу). Це — прикметники.

Деякі з таких колишніх дієприкметників можуть втратити і здатність вказувати на ознаку предмета і самі позначають предмет, переходячи таким чином до іменників: учений:

Орденами нагороджено багатьох учених.

Необхідно розрізняти дієприкметники і прикметники, до складу яких входять суфікси -уч-, -ач-, іноді -єн-: блискучий виступ, сипучі піски,гаряча страва, шалений шторм. Виділені слова утворені не від дієслівної основи теперішнього часу або ж називають постійну ознаку.

У ряді випадків дієприкметник і утворений від нього прикметник розрізняються тільки наголосом:

пе́чена картопля (пор.: спе́чена) — дієприкметник;

пече́на картопля — прикметник.

Написання дієприкметників

У дієприкметникових суфіксах -н-, -ен- завжди пишеться одне н: згаданий, втілений.

Із двома н пишуться прикметникові суфікси -енн-, -анн-, що вказують на можливість чи неможливість дії (невблаганний, нескінченний) або на високу міру ознаки (височенний). На відміну від дієприкметникових, такі суфікси завжди наголошені. Порівняйте: неоцінений товар (дієприкметник); неоціненний скарб (прикметник).

У написанні не з дієприкметниками керуються такими правилами:

не пишеться разом, якщо дієприкметник є означенням і не має залежних слів:

Як я малим збирався навесні піти у світ незнаними шляхами. (Павличко).

але за наявності протиставлення не пишеться окремо:

Тільки мав талан до віршів не позичений, а власний (Леся Українка).

для простоти, якщо між часткою не і дієприкметником можна поставити дієслово є, не змінюючи значення, тоді пишеться окремо.

Не пишеться окремо, якщо:

у реченні є залежні від дієприкметника слова:

Жайворонки робили свій перший засів на ще не зораних плугом нивах. (Коцюбинський).

дієприкметник є в реченні присудком:

Поле не міряне, вівці не лічені, пастух рогатий. (відгадка: небо, зірки та місяць).

Уживання дієприкметників

Дієприкметник — елемент книжного мовлення. В усному мовленні (у розмовно-побутовому стилі) він уживається рідко.

До широко вживаних у всіх книжних стилях належать пасивні та активні дієприкметники минулого часу. Проте слід зазначити, що активних дієприкметників минулого часу із суфіксами -ш-, -вш- в українській мові не існує, тому чимало дієслів не мають відповідних дієприкметників.

Пасивні дієприкметники теперішнього часу вживаються головно в науковому та діловому мовленні (досліджувана проблема, обговорюваний проект і т. д.). Також у цих стилях уживаються активні дієприкметники теперішнього часу, особливо в науковому мовленні для позначення пов'язаних з дією властивостей об'єкта (біжуча константа зв'язку, взаємодіючі поля).

Активні дієприкметникові звороти в українській мові є небажаними, а в художньому стилі — неприпустимими. Як правило, їх замінюють підрядними реченнями: замість Наступаючі на цій ділянці фронту частини досягли успіху — Частини, що наступали на цій ділянці фронту, досягли успіху.

Безособові форми на -но, -то

Українській мові властиві утворення від пасивних дієприкметників форми на -но, -то: відзначено, здобуто, наказано. Це — незмінні слова, які виконують роль головного члена в безособових реченнях (у них немає підмета):

Хай буде вік прожито як належить (Л. Костенко).

Речення з пасивними дієприкметниками і з формами на -но, -то часто близькі за змістом (синонімічні):

Поле було зоране ще восени. — Поле було зорано ще восени.

Різниця ж у тому, що дієприкметник вказує на ознаку за дією, а безособова форма на -но, -то — на результат дії.

Зверніть увагу: кінцеве -о в цих формах є не закінченням, а суфіксом.

Послідовність розбору дієприкметника

Назва частини мови, її форма.

Початкова форма (називний відмінок однини чоловічого роду).

Активний чи пасивний.

Доконаного чи недоконаного виду.

Час — теперішній чи минулий.

Число.

Рід (в однині).

Відмінок.

Синтаксична роль.

Особливості вимови та написання.

Тести

1. Дієприкметник - це

а) особлива форма дієслова;

б) особлива форма прикметника;

в) самостійна частина мови.

Дібрати й записати приклад дієприкметника, поставити до нього питання

(напр.: який? сказаний)

2. Дієприкметники бувають:

а) перехідні й неперехідні;

б) активні й пасивні;

в) доконані й недоконані.

Скласти (пригадати) й записати речення з дієприкметником (напр.: Прийде вечір зажурений, синій..(В.Сосюра.) Біля ставу тремтить поріділе золото верб. (М.Стельмах.) Я сідаю на горбик зігрітий, щоб ключі журавлині зустріти. (П.Воронько.) Нетямі руки не туди пришиті. (Нар.творч.)

3. Дієприкметниковим зворотом називається:

а) дієприкметник разом із означуваним словом;

б) дієприкметник із граматичною основою речення;

в) дієприкметник із залежними від нього словами.

Скласти (пригадати) й записати речення з дієприкметниковим зворотом (напр.: Листя, сповнене привіту, буде з вітром шепотіти. (В.Сосюра.) Стоїш ти, Полтаво, огорнена в славу. (М.Рильський.) Ще не забули ми і не забудем плач, почутий уночі із Бабиного яру. (Д.Павличко.) Зворот підкреслити.

4. Дієприкметниковий зворот виділяється комами:

а) завжди;

б) якщо стоїть після означуваного слова;

в) якщо стоїть перед означуваним словом.

Скласти (пригадати) й записати речення з дієприкметниковим зворотом, що не виділяється комами (напр.: Над туманами вкритою рікою мовчать бори. (В.Сосюра.) І все чіткіш темніють в полі дощем карбовані путі. (М.Стельмах.) Там хмари і соком набряклі осики попадали в ставу блакитний казан.(Л.Первомайський.)

5. НН пишеться у словах:

а) освітлений, упорядкований, принесений;

б) незліченний, несказанний, незрівнянний;

в) довгожданий, шалений, несподіваний.

Прикметник дієприкметникового походження з нн ввести до самостійно складеного речення (напр.: Я бачу в зорях тих ясних великі сонця незчисленні. (В.Самійленко.) І мислі, і часу закони невблаганні неси в будучину, на плетиво доріг. (А.Малишко.) Непогасенне сяйво ідеалу. (Д.Павличко.)

6. Окремо з не дієприкметник пишеться в реченні

а) Затьмила зір несплакана сльоза. (Т.Майданович.);

б) Не покриті важкою млою, спіють зорі понад Сулою. (А.Малишко.);

в) Мене і досі ніжно зігріває забуте сонце тих країв незнаних. (О.Башкирова.).

Дієприкметник, що пишеться з не разом, ввести до самостійно складеного речення (напр.: Я незлічені версти після того пробрів. (В.Швець.) За мить, незгаяну в справдешнім світі, я проміняю наймиліші сни.(М.Самійленко.) Посварилися за шкуру непійманої білки. (Нар.творч.)

7. У якому рядку всі слова – дієприкметники?

а) Зшитий, холодний, посіяний, теплий;

б) підбілений, вимитий, прив'язаний, порослий;

в) пекучий, печений, занесений, грізний;

г) несказаний, жарений, червоний, полонений.

8. У якому рядку всі дієприкметники активного стану?

а) Задуманий, прочитаний, літаючий, сидячий;

б) посивілий, падаючий, крокуючий, сяючий;

в) посинілий, лежачий, підбитий, знесений;

г) заражений, замислений, стоячий, забруднений.

9. У якому рядку всі дієприкметники доконаного виду?

а) Розбитий, зламаний, скошений, забутий;

б) спалений, зігнутий, згасаючий, бажаючий;

в) працюючий, побачений, стиснутий, волаючий;

г) читаючий, помолоділий, стомлений, співаючий.

10. У якому рядку всі дієприкметники пасивного стану?

а) Змелений, схвалений, зварений, намальований;

б) зволожений, зів'ялий, знесилений, зібраний;

в) пожовклий, осяяний, почорнілий, випечений;

г) розв'язаний, змелений, дихаючий, діючий.

11. У якому рядку всі дієприкметники недоконаного виду?

а) Позолочений, напоєний, молотий, змелений;

б) палаючий, плачучий, тертий, ламаний;

в) вишитий, написаний, атакуючий, зламаний;

г) шитий, просіяний, битий, зораний.

12. У якому рядку всі дієприкметники пишуться з не окремо?

а) ще не/скошене жито; не/просохла земля; не/розсідланий кінь; не/підбілені дерева;

б) не/зірване яблуко; не/побілена хата; не/пришитий ніким ґудзик; не/побачений фільм;

в) не/намальована художником картина; не/скошена мною клумба; не/здоланий ворогом народ; не/написаний учнем твір;

г) Не/зарослі чагарником береги; не/затоплена долина; ніким не/читана книга; не/завершена робота.

Прислівник (лат. adverbium — біля дієслова) — це незмінна самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звідки? наскільки? якою мірою?

Прислівник у реченні пов'язується з дієсловом, виконуючи роль обставини дії, наприклад: Синіла (де?)навкруги далечінь (Гончар); Дорога все глибше (як?) врізалась в ущелину, зверху (звідки?), зі скель, покапувало. (М. Олійник)

Може також пов'язуватися з прикметником або іншим прислівником, служачи для вираження ознаки якості до ролі обставини міри, ступеня: Ось зовсім (наскільки?) близько з води вихопилась гостра скеля. (Я. Баш) Коли моя білява донька виросте, я буду надто (якою мірою?) старий. (О. Досвітній)

Рідше прислівник входить у зв'язок з іменником, виконуючи роль неузгодженого означення: Карлос вибрав шлях (який?) направо, Гвідо вибрав шлях (який?) наліво. (Леся Українка) Менш типовою для частини прислівників є роль присудка в односкладному реченні: Тихо, пустельно, мов на краю світу. (О. Гончар)

Правопис прислівників

Речення з прислівниками, які пишуться разом або окремо

удень — у день (Я прокинувся від того, що в будинку було видно як удень. У день Святого Валентина закохані вітають одне одного.)

на зустріч — назустріч (Мої батьки цього вечора збиралися піти на зустріч випускників. Назустріч один одному рухалися два потяги.

Кількість прислівників поповнюється переважно за рахунок прийменниково-іменникових сполучень. Деякі з цих сполучень перейшли у прислівники і пишуться разом або через дефіс.

Разом пишуться: прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником, займенником, прикметником, числівником, прислівником: потім, занадто, вночі, надвечір, безвісти, вдосвіта, потихеньку, вперше, вдвічі, натроє (але: по двоє, по троє);складні прислівники, утворені з кількох основ: праворуч, стрімголов, босоніж, обіруч.

Окремо пишуться: прислівникові сполучення, утворені від іменника з прийменником.Найуживаніші з них такі:без: без кінця, без черги, без упину, без жалю;на: на добраніч, на жаль, на щастя, на сьогодні, на початку;до: до побачення, до речі, до краю, до діла;з: з радості, з жалю, з горя, з розгону;в/у: в разі, в міру, уві сні, в далечінь;прислівникові сполучення, де повторюються основи, між якими стоїть прийменник: день у день, рік у рік, час від часу, раз у раз, один по одному, сам на сам. Сполучення, утворені поєднанням слова в називному відмінку зі словом в орудному відмінку: кінець кінцем, один одним, сама самотою.

Через дефіс пишуться: прислівники, утворені від прикметників, займенників і прийменника по: по-новому, по-батьківськи, по-домашньому, по-літньому, по-українськи, по-книжному, по-моєму, по-їхньому, по-нашому;прислівники, утворені від порядкових числівників за допомогою префікса по-: по-перше, по-друге, по-третє;прислівники, утворені від синонімічних або антонімічних слів: зроду-віку, видимо-невидимо, тишком-нишком, бііьш-менш, часто-густо, любо-дорого;прислівники, в яких повторюються слова або корені (без службових слів або із службовими словами між ними): довго-довго, ледве-ледве, давним-давно, навіки-віків, віч-на-віч, всього-на-всього, як-не-як, де-не-де, коли-не-коли, хоч-не-хоч. Запам'ятайте правопис прислівників: з давніх-давен, з діда-прадіда, без кінця-краю, на-гора, по-латині, десь-колись.

І ще про Правопис складних прислівників

Морфологічний розбір прислівників

1. Розряд за значенням:

• означальний (якісно-означальний, кількісно-означальний, способу дії);

• обставинний (місця, часу, мети, причини).

2. Ступінь порівняння (для якісно-означальних).

3. Синтаксична роль.

Тихо пливе блакитними річками льон. (Коцюб.)

Тихо — прислівник (як?).

Якісно-означальний;ступінь порівняння відсутній.

У реченні — обставина способу дії.

Лінгвістичні казки

Казка про Мову

Колись дуже давно, жив на землі народ. Було це сильне, красиве і могутнє плем'я. Вони дружно працювали, вирощували врожаї. Рибалили. Полювали. Розводили худобу. Заможно жили ці люди. Та була у них одна велика біда: не мали вони мови. Зовсім не могли розмовляти, співати пісень, не могли сваритися, вимовити слів радості й любові, томупосмішка рідко торкалася їхніх облич. А винні в цьому були вони самі.

Багато років тому цей народ образив добру фею - Мову, і вона, гірко зітхнувши, назавжди пішла від них., забравши з собою слова-квіти.

Оніміле плем'я давно пошкодувало, що скоїло таке, та часу назад не повернеш, помилки не виправиш. У тому племені, по сусідству, жила дівчинка з довгою косою, добрим серцем і великими, як небо, очима та хлопчик, який чудово грав на сопілці. Хлопчик часто заходив до сусідів. Щоб подивитися на прекрасні вишиванки дівчинки, а вона заслухалася його грою.

Бачачи, як тяжко горює їх народ без мови, діти самі теж переживали, бо не могли висловити своїх думок і почуттів.Хлопчик подумав відшукати Мову, попросити у неї вибачення за свій народ і повернути втрачені слова-квіти. Дівчинка вирішила піти з ним, бо одна голова - добре. А дві - краще. Та як же вони обізвуться до Мови, як скажуть, чому прийшли? Дівчинка вишила їх прохання на рушникові, він вийшов прекрасним, а хлопчик спробував домовитися через гру на сопілці. І полилась чарівна мелодія, якою всі заслухалися.

Чи довго шукали фею діти, чи ні, того ніхто не знає. Знайшли її серед величезного поля, засіяного квітами-словами, які вона доглядала. Від пахощів цих квітів запаморочилася голова у дітей, а з вуст полилася пісня. Діти показали свої дари. Побачивши рукоділля дівчинки, почувши гру хлопчика, Мова все зрозуміла без слів. Взяла цілі оберемки своїхчарівливих, запашних різнокольорових слів і пішла за дітьми, понесла мову людям.

З низько схиленими головами, з пошаною зустрічало плем'я Мову. Радості не було меж. Вдихнули люди аромат чарівних квітів... і заговорили, заспівали від щастя. З того часу бережуть вони слова-квіти, шанують Мову, як найбільший, найкоштовніший скарб.

Склала казку Вікторія ОНОПРІЄНКО,

вчителька української мови та літератури

угорської гімназії.

м. Берегове Закарпатської обл.

Казка про країну Морфологію

За синіми морями, за темними лісами, за високими горами пролягли межі країни Морфології, у якій правила королева. Країна була невеличка за розмірами - усього 10 князівств: Іменник, Прикметник, Займенник, Числівник, Дієслово, Прислівник, Сполучник, Прийменник, Частка, Вигук. Але багата була Морфологія. Кожне князівство займалося своїми справами. Іменник об'єднав усі живі і неживі предмети і називав їх. Прикметник вказував на їх ознаки. Числівник міг швидко і чітко перелічити все населення країни. Дієслова захоплювали всіх своєю працелюбністю, енергійно і з готовністю завжди виконували будь-яку справу. А якщо хтось втомлювався, Займенник його замінював, а тому що, він був дуже тактовний, то не називав тих, кому була потрібна допомога. Прислівник же завжди контролював, хто як працює: гарно чи погано, хто вийшов працювати ввечері, а хто вранці.

А таки князівства, як Сполучник, Прийменник, Частка, Вигук були ледарями, працювати самі не хотіли, ніякої дії не виконували.

Королева країни Морфології розсердилася - вона не любила ледарів - і зробила їх слугами, примусила допомагати жителям усіх князівств.

Казка про частини мови

Зібралися якось частини мови на раду — яка з частин мови найважливіша. Довго сперечалися: доводили правоту одна одній. Іменник говорив, що він найважливіший, бо без нього не змогли б знайти жодного предмета. Прикметник говорив, що він найважливіший, бо означає ознаку кожного предмета, як можна визначити ознаку без нього. Числівник і собі не мовчить: «А я число означаю. Та ви без мене ні числа, ні порядку не мали б». Займенник, хоч і не називає нічого, але теж важливий, бо вказує на предмет, особу, кількість.

Довго слухало Дієслово ці суперечки, слухало, мовчало. А потім написало на листку ось що:

«Юра і Сашко,., в школу. Вони добре.... Хлопці багато ... книг. їм подобалося ... фізкультурою. Вони ... гарними друзями.»

Ходили, навчалися, читали, займатися, були.

Дієслово все це запропонувало прочитати кожній частині мови. Коли вони почали читати, то нічого не зрозуміли. І тоді Дієслово запропонувало поставити замість крапок слова, що в рамці. І, дійсно, все стало зрозумілим. І тоді всі частини мови загомоніли, що, мабуть, дієслово є найважливішою частиною мови.

Але Дієслово сказало, що кожна частина мови важлива по-своєму, бо кожна має свої ознаки, свої властивості, своє місце в реченні, своє значення.

Ось давайте у першому реченні заберемо іменник

«школу». Що залишиться? Невідомо. Або в третьому реченні — займенник «їм». Чи буде відомо, кому подобалося? Ні. Отже, чи правильно все пояснило частинам мови Дієслово?

Іменник! Він узяв собі на плечі

Велике діло — визначити речі

Д. Білоус

КАЗОЧКА ПРО ІМЕННИК

Одного разу частини Мови — діти однієї матері — зав'язали суперечку. Вони ніяк не могли з'ясувати, хто з них найважливіший. Іменник поважно і гордовито промовив:

— Годі вам хвалитися! Скажіть, хто приносить найбільше користі нашій матері Мові? Безумовно, що я. Без мене ніхто не мав би імені. Я даю назви всім істотам, предметам, подіям, яких одягаю у свої сім відмінків, два числа, три роди і чотири відміни. І в реченні можу виступати будь-яким членом...

(Автор Т.М.Ухова)

Містечко займенників

Запрошую вас у містечко Займенників. Дуже схожі ці морфологічні чоловічки на звичайних людей, і життя в їхньому містечку тече за своїми законами.

(Учитель веде розповідь-екскурсію, користуючись картою містечка-
Займенників. Учні, слухаючи пояснення, складають таблицю: назви розрядів, приклади.)

Починається наша екскурсія з головної площі Особових займенників. Тут живуть найповажніші та найголовніші громадяни — своєрідний уряд. Про їх важливість говорить те, що це єдині займенники, з якими ви ознайомилися у молодших класах. Цей уряд поділяється на три парламентські палати (особи) — хвальки і задаваки, що часто викрикують: « Я найрозумніший»; «Ми все можемо»; 2 і 3 особи люблять командувати: «Ти принесеш», « Ви зробите»

А ось ми потрапили на проспект Означальних займенників. Вони ухвалюють закони, за якими живе всякий громадянин містечка, увесьзайменниковий народ їх обов'язково має шанувати, кожний сам їх знає та інших научає

Тепер повертаємо на вулицю з респектабельними будинками, в яких живуть директори всіх закладів та установ містечка. Це Вказівні займенники, а називаються вони так, бо постійно роздають усім вказівки: той зробить це, цей принесе те; порядок буде такий, працюватимете стільки.

Наступна вулиця Присвійних займенників. Вони працюють скарбниками, банкірами, збирачами податків, касирами тощо. Понад усе вони люблять ділити (особливо гроші). Швидко визначають, що моє, що твоє, що їхнє,ваше чи наше.

Серед широких і світлих вулиць містечка губиться провулок Неозначених займенників, де в затінку крислатих дерев туляться замасковані
хатинки. Тут живуть таємні агенти. Вони завжди засекречують усе, ніколи не видають таємниць. Ці займенники охоче розкажуть вам, що хтось щось комусь приніс на деякий час, але чи багато ви дізналися з їх закодованого мовлення?

Зовсім відрізняються від таємничих Неозначених жителі вулиці Відносних займенників. Вони, навпаки, готові всім розповісти, хто що зробив (і який краще) та скільки часу на це витрачено. Зазвичай працюють вони журналістами чи дикторами новин.

Але не слід плутати їх із займенниками з сусідньої вулиці — допитливими Питальними, котрі мають такі ж імена: Хто?Що?Скільки? Вони ніколи не розлучаються зі знаком питання. Ці надають перевагу професіям у галузі педагогіки та юриспруденції.

Є в містечку й вулиця, на якій живуть постійні безробітні — це Заперечні займенники з вередливим характером та примхами. Їх нічого і ніхто не влаштовує, ніякі і нічиї пропозиції не задовольняють.

А на самісінькій околиці міста стоїть самотня хатинка, в якій живе Зворотний займенник. Він скупердяй та егоїст, живе лише для себе, товаришує тільки з собою, радіє тихенько собі, не привертає уваги до себе. Тому і втратив він своє обличчя — не має називного відмінка, не має ще ні роду, ні числа.

(Розповідь-екскурсія складена вчителем української мови й літератури Херсонської загальноосвітньої школи І— ПІ ступенів № 5341. Іщенко.)

Дієприкметник і Дієприслівник

Зустрілися якось Дієприкметник і Дієприслівник. Зустрітися їм неважко - усе-таки родичі, одного дієслівного прізвища.

- Добре вам, Дієприкметникам, - почав скаржитися на долю Дієприслівник. - Живете повнокровним життям: маєте числа, відмінки й рід. Гарний спадок отримали ви від Прикметника. І роботи вам вистачає: Означеннями працюєте, за бажанням можете і до Іменників у гості сходити. А від них і до Підмета з Додатком - зовсім поруч. А моїй долі не позаздриш: за дієвідмінами, як Дієслово, і за відмінками, як Прикметник, не навчився змінюватися. Живу, як Прислівник якийсь, тільки й того, що до Дієслова прилягаю через різні обставини.

- Так, життя моє різноманітніше, ніж твоє, - відгукнувся Дієприкметник. - Та тільки немає й у ньому ідеалу. Усе проблеми, проблеми... А найсумніше те, що немає в нас майбутнього часу й ніколи ми його не отримаємо (За Т. Жулій, О. Теплицькою).

Казка про Числівник

Було це дуже давно. Трапилося не передбачуване: сперечалися діти однієї матері - Мови. Кожен поважно і гордовито хвалився, доводив, що саме він є найважливішим із них.

У розмову втрутився Числівник: „Сидіть усі тихо. Не сперечайтеся. Ви без мене не знаєте, в якому році ви народилися, скільки років живете на світі. Ану спробуйте без мене купити в крамниці морозива, цукерок чи чогось іншого. Як бачите, серед вас я не пасу задніх, бо також маю відмінки, числа, а часом і три роди. У сполученні з Іменником буваю в реченні головним або другорядним членом".

Казка про Займенник

Давно це було. У країні Морфології стало неспокійно:зав'язалася суперечка між її мешканцями - частинами мови. Всі кричали, розмахували руками, доказували свої переваги над іншими.

Уперед поважно й гордовито виступив Іменник, його перебив Прикметник, доводячи своє право. У розмову втрутився Числівник, кажучи що без нього не можна обійтися.

Слухав, слухав цю суперечку ще один житель країни, та урвався терпець, і він мовив: „ Не тільки ви, а і я маю відмінки, роди і числа. Але скажіть мені, хто вас замінює, як іноді вас немає в реченні? От тоді я заступаю і тебе, Іменнику. І тебе, Прикметнику, і тебе, Числівнику, вказую на особи і предмети, на їхню кількість та ознаки. Але я не називаю жодного з вас". Усі частини мови притихли.

http://irynaonuferko.blogspot.com/search/label/%D0%A6%D1%96%D0%BA%D0%B0%D0%B2%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%83%20%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%83

Чи потрібні розділові знаки?

Чоловік загубив кому й почав боятись складних речень, шукав фрази, щоб були простіші. За нескладними фразами прийшли нескладні думки.

Потім він загубив знак оклику й почав говорити тихо, рівно, з однією інтонацією. Його вже ніщо не бентежило, не тішило, він до всього ставився без емоцій.

Потім він загубив знак питання й перестав запитувати, жодні події не викликали його цікавості, де б вони не відбувалися: у космосі, на землі чи навіть у власній квартирі. Ще через кілька років він загубив двокрапку й перестав пояснювати людям свої вчинки.

Врешті у нього залишились самі лапки. Він не міг висловити жодної власної ідеї, весь час тільки когось цитував – так він зовсім розучився думати й дійшов до крапки.

Бережіть розділові знаки! (О. Каневський)

КАЗКА ПРО ВСЕМОГУТНЮ КОМУ (інсценізація)

Ведучий:

Було це за царя Панька,

Коли земля була тонка…

Так от на тій землі тонкій

З’явився буцімто крадій,

Такий, що й зроду не було:

Проникне потай у село,

То порятунку вже не жди –

Накоїть кожному біди.

У того коні вкраде з двору,

У того “вичистить” комору,

У того вижене овець

Або потягне гаманець, –

Усіх покривдить, обдере,

Останній статок одбере.

Хоч сядь та плачма плач з нужди

Або у світ з торбами йди.

Ведуча :

Та от, як мовлять, на гарячім

Зловив злочинця чесний люд,

Одлупцював його добряче

І до Панька повів на суд.

Чиновник.

Вельможний царю, ось крадій,

Запеклий, лютий лиходій,

Він чинить зло у всім краю,

Доводить нас до скону.

Ми в мудрість віримо твою,

У праведність закону.

Хай воля вершиться твоя;

Карай чи милуй крадія!..

Ведуча : Панько не даром трон посів,

Панька пройняв законний гнів.

Панько.

Ах-ах! Так ось він, супостат.

Що обкрадав усіх підряд,

Що грабував підданців!

Простить такий смертельний гріх?

Та нас би світ підняв на сміх!

Скарати завтра вранці!

Ведуча :

Сувора варта про мечах.

По добрім сажню у плечах, –

До крадія учотирьох.

Скрутили й кинули у льох.

Чиновник.

Щоб діло кінчити ураз.

Обміркував Панько указ:

Вчинив розбійник те й оте.

За те злочинство не пусте

Що волимо зробити?..

Й без жодних знаків розділових

Надряпав цар чотири слова:

“Простить не можна вбити”.

Царський радник.

…Тепер одкриєм головне

І дуже дуже потайне.

Одкриєм по секрету,

Щоб не було Паньку на зло,

Щоб збитку часом не було

Його авторитету.

Колись, як ще не був царем,

А був він просто школярем,

То вчився кепсько, не щодня

Робив домашні завдання,

А не виконує завдань,

То не питайте з нього знань.

І двійки раз у раз тому

В щоденник сипались йому.

Отак недоуком і ріс.

Та царські справи – темний ліс:

Раз ріс за принца при дворі,

То й вийшов в неуки-царі.

Чиновник.

…Отак надряпав мудру фразу

Свого правдивого указу,

Чухнув за вухом:

Панько.

“Треба б кому

Поставить в реченні такому

Й печаткою скріпити…”

Чиновник.

І чиркнув кому навмання

(Бо де в недоука знання!).

Панько.

“Простить не можна вбити”.

Чиновник.

На ранок варта при мечах,

По добрім сажню у плечах,

Веде злочинця на майдан,

А там вже юрми громадян.

Що, на видовиська охочі,

З усіх усюд зійшлися з ночі,

І вже злочинця кат чекає.

Нарешті дяк указ читає:

Вчинив розбійник те й оте.

За те злочинство не пусте

Що волимо зробити?..

“Простить не можна вбити”

– Овва! Написано “Простить”!

Виходить, треба відпустить?..

Ну що ж, біжи відсіль мерщій.

Щоб голови не скласти!..

Зареготав і зник злодій,

Аби й надалі красти.

Ведучий :

Донині трапляються люди такі,

У котрих, як мовиться, руки липкі,

-Усе то нащадки злочинця, якому

Лишиться живому вдалось через кому.

Така вона, кома, такі у ній сили,

Щоб ми легковажити нею не сміли.

Не так її неук поставить, бува,

І діють у світі усякі дива,

-Злочинець уникнути може відплати,

А десь і невинного можуть скарати…

Щоб кома ніколи до зла не вела,

-Потрібно, щоб завше на місці була!

Підмет із Присудком

Посварились якось Підмет із Присудком.
-Ти одягаєш часто мою маску,— сказав Підмет,— а мені це не подобається. Присудок образився:
-Звідки ти взяв? Коли це буває?
-Коли і ти іменник, і я іменник. Спробуй розібратися, хто є хто. А я не хочу бути тобою.
-Нащо мені твоя маска іменника? Я й сам іменник. Довго б сварилися Підмет із Присудком, та раптом з'явився розділовий знак на ім'я Тире.
- Я помирю вас,— сказав він,— стану між вами, і ніхто вас вже не сплутає.
З того часу і стоїть пан Тире між підметом-іменником і присудком-іменником, якщо між ними немає зв'язки. А між підметом-іменником і присудком-прикметником не хоче стояти, бо вони й так не сваряться.

Казка

Було це дуже давно. В одному королівстві жила вередлива принцеса.

Старших вона не слухала, учитись не хотіла, із занять королівського писаря втікала. Одного разу написала вона такий указ: «Я принцеса по призвиську Всезнаюча наказую пренести мені корзину пригарних весняних квітів.»Час минав, та ніхто не приносив квітів. Нарешті королівський писар пояснив, що жодна квітка не з’явиться в палаці, поки не будуть виправлені помилки в указі.

—А як їх знайти? — нетерпляче тупнула ногою принцеса.

Тобі треба побувати в королівстві Префіксів. Вони відкриють тобі секрети грамотності.

Довго шукала принцеса це королівство, але таки потрапила в сяючий палац. На троні сиділи три принци-красені: Пре-, При-, Прі-.

Це через вас у моєму королівстві не цвітуть квіти! — вигукнула принцеса.

О ні! — відповів При-, — це через твою помилку у слові “принести”. Запам’ятай: префікс при- надає словам значення приєднання, приближення, неповної дії.

А я, — озвався Пре-, — вказую на вищу міру ознаки. Тому слово “прегарних” пишуть із префіксом пре-.

А мене, — сказав Прі-, — уживають тільки в окремих словах, в тому числі в слові “прізвисько”, яке ти написала з помилкою.

Тепер я знаю, що робити, щоб у моєму королівстві знову цвіли квіти, — зраділа принцеса.

Схеми морфологічного розбору частин мови

Граматика в таблицях та схемах. Додаткові матеріали для вивчення української мови.

Іменник

1. Початкова форма.

2. На яке питання відповідає в реченні.

3. Істота чи неістота.

4. Власна чи загальна назва.

5. Конкретне чи абстрактне значення, збірне, речовинне.

6. Рід, число, відмінок, відміна, група (тверда, м’яка, мішана).

7. Спосіб творення (якщо це похідне слово).

8. Правопис.

9. Синтаксична роль у реченні.

Прикметник

1. Початкова форма.

2. На яке питання відповідає в реченні.

3. Розряд за значенням: якісний, відносний чи присвійний.

4. Форма: повна чи коротка.

5. Для якісних – ступінь порівняння.

6. Група: тверда або м’яка.

7. Рід, число, відмінок.

8. Спосіб творення, якщо слово похідне.

9. Особливості правопису.

10. Синтаксична роль у реченні.

Числівник

1. Початкова форма.

2. На яке питання відповідає в реченні.

3. Розряд за значенням: кількісний (дробовий, збірний), порядковий.

4. Група за будовою: простий, складний чи складений.

5. Рід, число (якщо є), відмінок.

6. Спосіб творення, якщо слово похідне.

7. Правопис.

8. Синтаксична роль у реченні.

Займенник

1. Початкова форма.

2. На яке питання відповідає

3. Розряд за значенням: особовий, зворотний, присвійний, вказівний, означальний, питальний, відносний, неозначений, заперечний.

4. Рід, число, відмінок.

5. Спосіб творення.

6. Синтаксична роль.

Дієслово

1. Початкова форма.

2. На яке питання відповідає.

3. Дієслівна форма: інфінітив, особова форма, родова, безособові дієслова, дієслова на –но, -то, дієприкметник, дієприслівник.

4. Перехідне чи неперехідне.

5. Вид.

6. Спосіб: дійсний, умовний, наказовий.

7. Час, проста чи складена форма.

8. Якщо теперішній чи майбутній час, визначити особу та число.

9. Якщо минулий час, умовний спосіб, то треба визначити рід в однині.

10. Дієвідміна.

11. Якщо дієприкметник, то назвати такі ознаки: активний чи пасивний, час, вид, рід, число, відмінок.

12. Якщо дієприслівник, то назвати такі граматичні ознаки: час, вид.

13. Особливості творення.

14. Правопис.

15. Синтаксична роль.

Прислівник

1. На яке питання відповідає.

2. Розряд за значенням: означальний, обставинний (місця, часу…).

3. Для якісно-означальних – ступінь порівняння.

4. Спосіб творення, від якої частини мови утворений.

5. Правопис.

6. Синтаксична роль.

Прийменник

1. Службова частина мови.

2. Група за походженням: первинний, вторинний.

3. Група за будовою: простий, складний, складений.

4. З якою відмінковою формою вживається.

Сполучник

1. Службова частина мови.

2. Розряд: сурядний, підрядний.

3. За вживанням: одиничний, парний, повторюваний.

4. Група за будовою: простий, складний, складений.

5. Правопис.

6. Синтаксична роль.

Частка

1. Службова частина мови.

2. Група за значенням і вживанням.

Вигук

1. Окрема частина мови, що виражає емоції. Волевиявлення, звукові реакції мовця, етикет.

2. Розряд за значенням: емоційний, спонукальний, звуконаслідування, звертання до тварин, мовний етикет.

3. Роль у реченні, розділові знаки при вигуку.

http://shkola.ostriv.in.ua/publication/code-1632B12EFF6C6/list-B407A47B26

Так буде правильно !

Неправильно Правильно

В часи кріпацтва – за часів

Гарний собою – гарний на вроду

Говорити на українській мові – українською мовою

Круглий рік – цілий

Заключатися в чомусь – полягати

Під відкритим небом – просто неба

По добрій волі – з доброї

Приймати участь – брати

Приходити до висновку – доходити

Ставити на вид – робити зауваження

Чим далі – дедалі

Чиста правда – щира

Ясніш ясного – цілком ясно

Вірно відповідати – правильно

День відчинених дверей – відкритих

Мова йдеться – йде; йдеться

Загубити силу – знесилитися

Біля тисячі сторінок – близько

Закрити двері – зачинити

Даний твір – цей

Дякуючи чому – завдяки

Заставляти вчитися – змушувати (примушувати)

Не дивлячись на що – незважаючи на що

Тратити час даремно – гаяти (гайнувати, марнувати)

Шахматна гра – шахова

З цього витікає – випливає

Слідуючий абзац – наступний

Минулорічний – торік, позаторік, торішній,

позаторішній

Самий добрий – найдобріший, якнайдобріший,

добріший від усіх

Думки співпадають – збігаються

Відношення до навчання – ставлення

На протязі року – протягом року

Іти на рибалку – іти на риболовлю

Провести когось – ошукати, пошити в дурні

Сьогоднішній день – сьогоднішній

Включати світло – вмикати

Зустрічаються помилки – трапляються помилки

Переслідувати мету – мати перед собою поставлену мету

Метрів на секунду – метрів за секунду

Мені повезло – пощастило, поталанило

Невільно приходить на думку – мимоволі спадає на думку

Із-за хвороби – через хворобу

Я займаюся в школі – навчаюся

Справка про стан здоров’я – довідка про стан здоров’я

Розкрити підручник – розгорнути

Міроприємство – захід

Дякувати вас – дякувати вам

Вітальна адреса – вітальний адрес

Будьмо уважні

Філіжанка запашної кави та жменька горіхів – що може бути краще? У жменці – насправді мішок необхідної енергії. Але те, що живить нею – волоські, а не грецькі горіхи. І походить назва, як свідчать мовознавці, не від греків, а від волохів, які жили на території Центальної, Східної та Південно-Східної Європи. Як так трапилось, що в російській – грецькі, а в нас – волоські? Не питайте, бо не знаємо. Може, хтось із них займався забезпеченням горіхами на аутсорсингу? (такий метод ведення бізнесу) Зрештою, все може бути. Але – так склалося і так – правильно.

Запам'ятати правила легко!

Мнемонічні фрази для деяких правил з української мови

Мнемо́ніка (грец. τα μνημονιχα — мистецтво запам'ятовування) (мнемотехніка) — сукупність прийомів і способів, що полегшують запам'ятовування і збільшують обсяг пам'яті шляхом утворення штучних асоціацій.

1. Відмінки

Називний, Родовий, Давальний, Знахідний, Орудний, Місцевий, Кличний"На Родини Для Зими Осінь Мостить Килими"

2. «Де Ти З'їСи Ці ЛиНи, ДЗиР?» (Дзир – ім’я котика)

Приголосні, після яких пишеться м'який знак
(козацький, сьомий, лялька, дзьоб).

3. «МаВПа БуФ» (губні приголосні звуки)

Приголосні, після яких пишеться апостроф,
(б’ють, в’юн, черв’як).

4. «Де Ти З'їСи Цю ЧаШу ЖиРу »

Приголосні, після яких в словах іншомовного походження пишеться "И" ( Правило дев'ятки) (директор, таксист, режим).

5. «КаФе "ПТаХ»

Приголосні, перед якими префікс "з-" перетворюється на "с-"
(схопити, сфотографувати, стерти).

6. «УСе Це КаФе «ПТаХ і ЧаШа»

Глухі приголосні звуки

ІІ варіант

"ЦаП ХоЧе ФіСТаШКи"

7. «БуДе ГоЖе ҐеДЗю у ДЖаЗі».

Дзвінкі приголосні звуки

8. «Ми ВиНиЛи РіЙ».

Сонорні приголосні звуки

9 «Ще їЖДЖу»

Ш, Ч, Ж, ДЖ – шиплячі приголосні.

10. «СЦе їЗДЗу» (вимовляємо “ще їжджу” по-дитячому:))

С, Ц, З, ДЗ – свистячі приголосні.

Як називають жителів різних країн, міст, країв?

Абхазія - абхазець, абхазка.

Австрія - австрієць, австрійка.

Англія - англієць, англійка.

Афганістан - афганець, афганка.

Багами - багамець, багамка.

Балі - балієць, балійка.

Балта - балтієць, балтійка.

Барбадос - барбадосець, барбадоска.

Барселона - барселонець, барселонка.

Басарабія - басарабець, басарабка.

Батурин - батуринець, батуринка.

Бенгалія - бенгалець, бенгалка.

Берлін - берлінець, берлінка.

Бойківщина - бойко, бойкиня.

Болгарія - болгарин, болгарка.

Боснія - боснієць, боснійка.

Буковина - буковинка, буковинець.

Бурятія - бурят, бурятка.

Бутан - бутанець, бутанка.

Варшава - варшав'янин, варшав'янка.

Великобританія - великобританець, великобританка.

Волинь - волинянин, волинянка, волинець, волинка, волиняк, волинячка.

Гаваї - гаваєць, гавайка.

Гавана - гаванець, гаванка.

Галичина - галичанин, галичанка.

Галілея - галілеянин, галілеянка.

Ганза - ганзеєць, ганзейка.

Голландія - голландець, голландка.

Греція - грек, грекиня, гречанка.

Гуцульщина - гуцул, гуцулка.

Данія - данець, данка, данієць, данійка.

Дніпропетровськ – дніпропетровець, дніпропетровка.

Дон – дончак.

Донецьк – донеччанин, донеччанка.

Європа - європеєць, європейка.

Житомир - житомирець, житомирянин, житомирянка.

Замбезія - замбезієць, замбезійка.

Запоріжжя - запоріжець, запоріжка.

Іберія (ст. назва Іспанії) - іберієць, іберійка.

Івано-Франківськ - іванофранківець, іванофранківка.

Індіана (штат у США) - індіанець, індіанка.

Індія - індієць, індійка.

Ірак - іракець, іракиня.

Іран - іранець, іранка.

Ірландія - ірландець, ірландка.

Італія - італієць, італійка.

Кабарда - кабардинець, кабардинка.

Калмикія - калмик, калмичка.

Камбоджа - камбоджієць, камбоджійка.

Кампучія - кампучієць, кампучійка.

Камчатка - камчадал, камчадалка.

Канада - канадка, канадець, канадієць.

Канів - канівець, канівка.

Каракалпакстан - каракалпак, каракалпачка.

Карелія - карел, карелка.

Кариби - кариб, карибка.

Карпати - карпатець, карпатка.

Каталонія - каталонець, каталонка.

Кенія - кенієць, кенійка.

Київ - киянин, киянка.

Китай - китаєць, китаянка.

Кіпр - кіпріот, кіпріотка.

Корея - кореєць, кореянка.

Корсика - корсиканець, корсиканка.

Крим - кримчанин, кримчанка; кримчак, кримчачка.

Крит - критянин, критянка.

Куба - кубинець, кубинка.

Кубань - кубанець, кубанка.

Курдистан - курд, курдка.

Лаос - лаосець, лаоска.

Латвія - латвієць, латвійка; латиш, латишка.

Лемківщина - лемко, лемкиня.

Литва - литовець, литовка.

Лідія - лідієць, лідійка.

Луганськ – луганчанин, луганчанка.

Луцьк – лучанин, лучанка.
Львів - львів'янин, львів'янка.

Миколаїв – миколаївець.

Молдова - молдованин, молдованка; молдаванин, молдаванка.

Москва – москвич, москвичка.

Назарет - назарей, назарянин, назарянка.

Німеччина - німець, німкеня.

Нью-Йорк - ньюйорківець.

Одеса - одесит, одеситка.

Орлі - орловець, орлянка.

Осетія - осетин, осетинка.

Папуа - папуас, папуаска.

Париж - парижанин, парижанка.

Петербург - петербуржець, петербуженка.

Поділля - подолянин, подолянка, подоляк.

Полісся - поліщук, поліщучка, полісянин, полісянка.

Полтава - полтавець, полтавка, полтавчанин, полтавчанка.

Польща - поляк, полька, полячка.

Португалія - португалець, португалка.

Прага – пражанин, пражанка.

Румунія - румун, румунка.

Самара - самарець, самаритянин, самаритянка.

Сан-Марино - санмаринець, санмаринка.

Сахалін - сахалінець, сахалінка.

Сербія - серб, сербка, сербіянин, сербіянка.

Сеул - сеулець, сеулка.

Сибір - Сибіряк, сибірячка.

Сіам - сіамець, сіамка.

Сідней - сіднеєць, сіднейка.

Скіфія - скіф, скіф'янка.

Слобожанщина - слобожанин, слобожанка, слободян, слободянка.

Словаччина - словак, словачка.

Словенія - словенець, словенка.

Согдіана - согдієць, согдійка.

Сомалі - сомалієць, сомалійка.

Спарта - спартанець, спартанка.

Стрий - стриянин, стриянка.

Суми - сумчанин, сумчанка.

Тибет - тибетець, тибетка.

Троя - троянець, троянка.

Туніс - тунісець, туніска.

Туреччина - турок, туркеня.

Туркменія - туркмен, туркменка.

Франція - француз, французка, француженка.

Харків - харківець, харківка, харків'янин, харків'янка.

Херсон – херсонець, херсонка.

Черкаси - черкащанин, черкащанка.

Чернівці - чернівчанин, чернівчанка.

Чернігів - чернігівець, чернігівка.

Чехія - чех, чешка.

Чечня - чечен, чеченка, чеченець.

Чилі - чилійка, чилієць.

Чорнобиль - чорнобилець, чорнобилька.

Чукотка - чукча, чукчанка.

Ява - яванець, яванка.

Якутія - якут, якутка.

Ялта - ялтинець, ялтинка.

Японія - японець, японка.

Конспекти уроків з української мови
Морфологія, орфографія, іменник.
6 клас

-Морфологія як розділ мовознавчої науки. Частини мови. Загальна характеристика.
/Конспект уроку. (Word), презентація до уроку (Power Point)

- Іменник як частина мови:загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Іменники – назви істот і неістот, загальні та власні, конкретні й абстрактні. Збірні іменники. Велика буква і лапки у власних назвах.
/Конспект уроку (Word), презентація до уроку (Power Point)/

- Рід іменників. Іменники Спільного роду.
/Конспект уроку (Word), презентація до уроку (Power Point)/

- Число іменників.
/Конспект уроку (Word)/

- Відмінки іменників, їх значення.
/Конспект уроку (Word)/

- Відмінювання іменників. Поділ іменників на відміни і групи.
/Конспект уроку(Word)/

- Контрольна робота (тест). Тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів (2 варіанти).
/Завдання Варіант1,Варіант2/

Фрагмент відео одного з уроків розділу можна переглянути тут.

Типові помилки у слововживанні
Неправильно Правильно

Факт говорить багато	факт свідчить багато
Без відому	про що
Пропав без вісті	без відома
Без надобності	без потреби
Минає безнаказанно	Минає безнаказанно
Безпосередньо бере участь у	бере безпосередню участь у
Любити до безтями	любити до нестями
Без утайки	відкрито
Витративши біля 10 гривень	витративши близько 10 гривень
Більше всього імпонує	більш за все імпонує
Більше п’ятдесяти	понад п’ятдесят
Варто запалити сірника, щоб	досить запалити сірника, щоб
В двох словах	двома словами
Вдоволь	вволю
Величиною	завбільшки
Їзда верхом	їзда верхи
Весь час так було	завжди так було
Вечером	увечері
В залежності від віку	залежно від віку
Взамін	замість
Виглядає, що	складається враження, що…
Поводилася високомірно	поводилася зверхньо
Висотою	заввишки
Вистачить звернутися	досить звернутися
Вище сил	понад силу
Говорити відкрито	говорити відверто,щиро
Відповідно з можливостями	відповідно до можливостей
В інший час	іншим часом
В кінці кінців	кінець кінцем, врешті-решт,зрештою
Вовік-віки	повік-віки
В обнімку	обійнявшись
Це в основному преса	це переважно преса
Вперше знайомитися	знайомитися
В останній час	останнім часом
В подальшому висвітлювати	надалі висвітлювати
Мені все рівно	мені байдуже, однаково

http://LearningApps.org/display?v=pwrattarn01

http://prima.franko.lviv.ua/lknp/mova/sur/surjuk40.htm

Антисуржик
http://ukrainskamova.com/publ/leksika/antisurzhik_pravilna_mova/5-1-0-244

Сторінки

Українська мова

Безкоштовний посібник для підготовки до власного висловлення

ФРАЗЕОЛОГІЗМИ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Ранок у лісі

Колись чоловіки на голову надягали __________________________________________

Липнева спека прискорила дозрівання жита (ще чого?) __________________________ на неозорих ланах. Квіти дарують хорошим друзям (ще кому?) ____________________

Не з дієсловами

Вид дієслова

Часи дієслів

Дієвідміни

Чергування звуків у дієсловах

Вимова і написання -ться і -шся в кінці дієслів

Способи дієслів

Вживання одних способів і часів дієслів замість інших

Безособові дієслова

Творення дієслів

Послідовність розбору дієслова

Дієприкметниковий зворот

Відмінювання дієприкметників

Активні і пасивні дієприкметники

Творення дієприкметників

Примітка

Перехід дієприкметників у прикметники та іменники

Написання дієприкметників

Уживання дієприкметників

Безособові форми на -но, -то

Послідовність розбору дієприкметника

Тести

Правопис прислівників

І ще про Правопис складних прислівників

Морфологічний розбір прислівників

Так буде правильно !

Будьмо уважні

Запам'ятати правила легко!

Мнемонічні фрази для деяких правил з української мови

Як називають жителів різних країн, міст, країв?

тестиhttps://docs.google.com/forms/d/1R7ISMTSCyXrPdKcuA2RKP_aw1b1YXaOHjvCSxBLH32A/edit Загрузка...

Немає коментарів:

Дописати коментар

Липнева спека прискорила дозрівання жита (ще чого?) ______ на неозорих ланах. Квіти дарують хорошим друзям (ще кому?)